другими городами все Азовской губерніи: Бишкин, Печенега, Андреевы Лозы, Острополье, Булыклея, Белской, Верхососенск, всего 52 города » 32.
Незважаючи на вкрай агресивну й деструктивну політику стосовно України, Петро І, всупереч дійсності, намагався пере- конати її населення в своїй безмірній лояльності: «… И можем непостыдно рещи, что никоторый народ под солнцем такими свободами и привиліями и легкостію похвалитися не может, как по нашей царського величества милости, малороссійской, ибо ни единаго пенязя в казну нашу, во всем Малороссійском краю, с них брать мы не повеливаем; но милостиво их призираем, с своими войски и иждивеніи, Малороссійской край, святыя православныя церкви и монастыри, и города и жилища их, от бусурманскаго и еретическаго наступленія оборонцем ». І далі цар гарантував: « тем кто … убыток потерпел, милостію своею наградить …» 33
Між тим загально відомо, що Петро І в середині 80-х років ХVІІ ст. насильно ліквідував Київську патріархію, підпорядкувавши українські церкви Московському патріарху( замість Константинопольського), а в ході Північної війни нещадно використовував людські й матеріальні ресурси Гетьманщини, знищував численні населені пункти, жителі яких чинили опір його військам.
Аж ніяк не поліпшили становище Української держави так звані « Решетилівські( просительні) статті », з якими на ім’ я сюзе- рена звернувся новообраний гетьман, а у відповідь на них отримав « Решительного указа » від 17 липня 1709 р. Зокрема, пункт 4 передбачав відторгнення м. Котельва від Гадяцького полку і приєднання до Слобожанщини( Охтирського полку). Щодо ситуації з цим містом І. Скоропадський наголосив: воно завжди належало до Гадяцького полку. Проте цар однозначно відмовив, формулюючи своє рішення так: «… А местечко Котелва,
20
32
Там само. – С. 438.
33
Там само. – С. 430-431.