Розділ VI, глава 1-- 387
політичні погляди членів громад в основному мали ліберальний чи демократичний зміст, чіткого розмежування частіше за все ще не відбулося ".
Громадівці готували і видавали популярні книжки для народу українською мовою, створювали для простих людей школи, працювали в них вчителями. У Києві діяла найчисленніша громада- 300 чол., тут видали брошуру- « Дещо про світ божий », у Петербурзі- « основ ' яни » надрукували підготовлені також киянами « Оповідання з Святого письма » О. Опатовича та « Арифметику » О. Кониського. Крім того, члени громад Києва, Харкова, Полтави, Чернігова та інших міст займалися також збиранням джерел і вивченням історичного минулого, традицій, звичаїв, обрядів народу, етнографічних та фольклорних матеріалів.
Діяльність громад вже на першому етапі викликала звинувачення у підбурюванні селян проти влади, у поширенні літератури українською мовою. Ліберальні діячі громад змушені були виступити в пресі з колективною заявою- « Відзив з Києва » 12, в якій автори заперечували свою причетність до революційного руху, зокрема до прокламацій « Молодая Россия », « К молодому поколению », « Великорусс ». Київські громадівці писали: «... Ми повідомляємо, що з брошурою « Молодая Россия » ми не тільки не маємо нічого спільного, не тільки не маємо наміру нести за неї будь-яку моральну відповідальність, але навпаки, більш ніж хто інший, вважаємо її шкідливою ». Вони пояснювали, що головний зміст своєї діяльності вбачають у поширенні знань серед народу, навчанні бажаючих українській мові, ознайомленні їх з рідною історією та літературою. у « Відзиві з Києва » йшлося також про те, що громадівці займаються поясненням селянам загальних « Положень » 1861 р., оскільки це, з їх точки зору, допоможе їм кращим чином захистити свої права та скористатися наданими їм можливостями пристосуватися до нових соціальноекономічних умов. Звичайно, в такого роду документі громадівці не давали оцінки селянській реформі та її впливу на стан широких мас хліборобів. А похвали Олександру 11, наприклад, в « Основі », слід розглядати як данину « політичному етикету ». Хоч ліберальний табір віднісся до буржуазних реформ царя в цілому досить позитивно, тому і громади, як переважно ліберальні осередки, теж не були спочатку надто критичними.
А. Волощенко слушно зауважила з цього приводу: «... громадівці водночас критикували поміщиків-кріпосників, дворянство за консерва-
11 Волощенко А. К Нариси 3 історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х- на початку 80-х років ХІХ ст.- К: Наукова думка, 1974. С. 1 12-113.
12 Там же. С. 114-1 17, 124-133.