Розділ VI, глава 1-- 385
для самобьrтной жизни, вьrработаННЬІХ прошедшим, сомневаться в существовании у нас своенародного язьrка и в возможности его литературного развития и вообще ставить наши особенности в ряд провинциаЛЬНЬІХ оттенков то русской, ТО польской национальностей ». Костомаров, наче випереджаючи всілякі заперечення заявив: « А ларчик ОТКРЬІВается просто: спорньrе земли( Польща та Росія, навіть в особі ліберальних прошарків, сперечались з приводу належності « малоросійських » земель.- А. Б.) не принадлежат ни тем, ни другим- они принадлежат тому народу, КОТОРЬІЙ издревле их населял, населяет и обрабаТЬІвает ».
Аргументацію, яку Костомаров використав у листі до « Колокола », він пізніше розгорнув у двох гучних статтях, вміщених в « Основі »: « МЬІСЛИ о федеративном начале в Древней Руси » та « Две русские народности ». У першій статті автор доводив, що « в основі політичних відносин давньої Русі, і в політичному зв ' язку земель вбачався принцип федеративний: Русь прагнула до федерації, і федерація була формою, якою вона починала одягатися. Першим він звернув увагу на те,- писав Ю. А. Пінчук,- ЩО « не Ярослав придумав ділити землю дітям, навіть не Володимир... удільний порядок випливав із сутності становища, в якому знаходилися народи, що склали потім Руську державу ». Так само в « Двух русских на РОДНОСТЯХ »: «... при всіх своєрідних рисах, помітних в північно-східній Русі, ми не бачимо там у дотатарський час ніяких зачатків монархізму: вплив старих вічевих начал свободи панував там не менше, як і в інших краях русько-слов ' янського світу » 8.
На завершення свого послання-маніфеста до Герцена Костомаров навів побажання українців до уряду, які скоріше нагадували вимоги. Крім зрозумілих потреб вільного користування рідною мовою, ЩО Костомаров вважає необхідною умовою для розвитку світоглядних уявлень та інтелектуальних здібностей українського народу, він лаконічно задекларував політичну програму, яку раніше почали розробляти кирило-мефодіївці. Костомаров сміливо писав: «... Mьr БЬІ желали, чтоБЬІ все другие славяне соединились с нами в один союз, даже под скипетром русского государя, если зтот государь сделается государем своБОДНЬІХ народов, а не всепожирающей татарско-немецкой МОСКОВЩИНЬІ. В будущем славянском союзе, в него же веруем и его же чаем, наша Южная Русь должна составить отдельное, гражданское целое на всем пространстве, где народ говорит южнорусским ЯЗЬІКОМ, С сохранением единства,
8 Пінчук Ю. А. Микола! ванович Костомаров. 1817- 1885.-К: Науковадумка, 1992. С. 125;
Косmомаров ни. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования: В 7 кн.- СПб., 1903. Т. І. С. 3-30.