Розділ ІІІ. глава 2-- 205
епохи до ранніх представників класичної політичної економії. Посошков залишався у рамках феодальних економічних уявлень( достатньо сказати, шо він висловлювався на користь становості, кріпосного права і проти конкуренції, ринкового ціноутворення тошо), лише творчо використовуючи окремі елементи економічних понять, що входили органічною часткою до іншої цивілізаційної моделі.
Гідна уваги думка Посошкова про двоєдиний характер суспільного надбання, яке складається з матеріального та духовного багатства нації. Під духовним багатством він розумів « истинную правду », тобто торжество справедливості, гуманних відносин між людьми, любові до ближнього, викорінення соціального розбрату, корисливості, егоїзму і т. п. Соціально-політичний ідеал Посошкова явно утопічний, але мислитель не писав про його швидке утвердження в Росії,- він тільки закликав працювати у даному напрямку. Цей ідеал не марна конструкція Посошкова,- ідеологія « освіченого абсолютизму » породжувала чимало зрівняльних сподівань. Саме у такому ракурсі слід розглядати намір ПОСОШІ<ова працювати заради необхідності забезпечити захист достоїнства простої лю ДИНИ, яку можновладці « ни во что не ставят ».
« Книгу о скудости и богатстве » Посошков відіслав Петру І, однак вона до нього не дійшла( цар у січні 1725 р. помер). Коли влітку 1725 р. Посошков по своїх справах приїхав до Петербурга, його раптово заарештували й відправили, як небезпечного державного злочинця( так була сприйнята критичність книги Посошкова), до Петропавлівської фортеці. Там він у лютому 1726 р. й скінчив своє життя. Твори Посошкова тільки у 1842 р. були знайдені в архіві відомим істориком М. Погодіним та опубліковані.
Близьким співробітником Петра І був український вчений і богослов Феофан Прокопович, який причетний до підготовки й обrрунтування петровських реформ та створення вітчизняного різновиду теорії абсолютизму( див. гл. 1 даного розділу).
Традицію Петра І керуватися державними інтересамивусіхсвоїх справах проДовжував у другій чверті ХУІІІ ст. відомий і сторик і державний діяч Василь МИJ<.иmич Таmіщев( 1686- 1750). Він належав до підупалої гілки смоленських князів, не мав княжого титулу, проте доводився родичем деяким аристократам, зокрема, через Салтикових, дружині брата Петра І- Іоанна Олексійовича- Прасковії Фt?дорівні. « Стикання з дитинства із самими верхами державної системи,- писав