Південно-Західному краї їхня присутність у кількісному відношенні була незначною , за винятком Києва , де вони становили близько 20 %. Російський імперський уряд зі стратегічних міркувань був зацікавлений у збільшенні частки росіян серед жителів міст в Україні . Однак ключову роль у багатьох містах відігравали не росіяни , а євреї . У цілому ж , на початку XX ст . українці , росіяни й євреї становили більш-менш три рівні частини міського населення України .
В історичній літературі уже відзначався факт першості України у багатьох починаннях російcькогосоціалістичного руху . “ Південь Росії ”, особливо його чотири найбільші міста – Київ , Харків , Катеринослав й Одеса – були справжніми “ інкубаторами ” для опозиційних і революційних російських рухів . У підросійській частині українських земель відбувся перший ( 1872 ) та перший загальний ( 1903 ) робітничістрайки й утворено першу робітничу організацію ( 1873 ) у Російській імперії . Навіть перший установчий з ’ їзд Російської робітничої соціалдемократичної партій ( 1898 ) був скликаний за ініціативою Київського Союзу за визволення робітничого класу .
З приходом до керівництва у соціалістичному русі марсксистського покоління переніс його головну увагу з селян на промислове робітництво . Однак робітники промислових підприємств України були далекі від того класичного образу пролетаріату , який можна знайти у працях Карла Маркса . Мало хто з них працював у промисловості постійно ; більшість з них наймалося ради того , щоб допомогти своїй родині виплатити податки та викуп за землю або докупити трохи землі . Характерною рисою їхньої свідомості був поєднання міських і сільських елементів . Але робітничий клас був неодноцільним і в іншому сенсі – у сенсі збереження надзвичайно стійких реґіональних та етнічних поділів . Промислові центри в Україні , включно з найбільшим серед них – Донецьким басейном – не були тим плавильним котлом , який , як сподівалися російські соціал-демократи включно з Леніним , перетворить “ відсталих ” українських і російських селян у вільний від національних упереджень промисловий пролетаріат . Швидше навпаки – як показують найновіші дослідження , саме промислові робітники , переважно вихідці з Росії , були відповідальні за хвилі масових антиєврейських погромів , які прокотилася українськими губерніями уу 1881-1882і 1903-1906 рр . 1
Зміни у політичному і господарському житті Російської імперії у пореформенні десятиліття привели до швидкого зростання числа інтеліґенції . Як правило , вона не могла знайти повноцінного застосування своїх інтелектуальних сил у громадському житті та державній службі . З іншого боку , освіта й західноєвропейський стиль життя відчужували інтеліґентів від простого народу . Зізольована як від держави “ зверху ”, так і від селянства
1 Aronson I . M . Troubled Waters . The Origins of the 1881 Anti-Jewish Pogroms in Russia . Pittsburgh , 1990 ; Wynn Charles . Workers , Strikes , and Pogroms : The Donbass-Dniepr Bend in Later Imperial Russia , 1879-1905 . Princeton , 1992 .