Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 14
Вступ
Українське козацтво, перші згадки про яке в
історичних джерелах походять з кінця XV сто
ліття, було одним із соціячьних феноменів,
породжених існуванням відкритого степового
кордону між осілим землеробським населен
ням Східної Европи та кочовиками євразій
ських степів. Цей кордон простягався на ти
сячі кілометрів від гирла Дунаю на Заході до
тихоокеанських низовин на Сході. Різні циві
лізації в різний спосіб давали собі раду зі степом га небезпекою,
яка звідти походила. Китайці намагалися відгородитися від сте
пових напасників велетенською укріпленою стіною. Держави на
європейському степовому кордоні, як-от Литовське князівство,
Польське королівство та М осковське царство (згодом Російська
імперія) створювали систему укріплених міст для захисту влас
них кордонів. Згодом ці укріплені оселі стали базою для озброє
ного східнослов’янського населення, що прийняло тюркську наз
ву козацтва. Козацтво внаслідок життя на «рухомому кордоні»
виробило специфічні суспільні інституції та традицію вольно-
любства й незалежности від органів центральної влади. Воно не
тільки захищало степовий кордон, але й стало знаряддям посту
пового відвойовування степу в кочовиків та його господарського
освоєння.
Українське козацтво проіснувало близько 300 років і було
ліквідоване разом з козацькими автономними інституціями в
другій половині XV III століття. 1775 року було розгромлено З а
порозьку Січ, осідок козацької вольниці на Нижньому Дніпрі, а
частину козаків переселено на нові території Російської імперії -