привілею. Тому гетьман вирішив підтримувати коректні сто
сунки з ханом і Портою, водночас уникаючи зобов’язань щодо
їхніх найближчих планів, пов’язаних із вступом на Правобе
режжя.
Була й інша причина, чому гетьман вирішив відмовитися
від тіснішої співпраці з Портою: хоча козацько-турецькі пере
говори не дали козакам того, на що вони сподівалися, перего
вори ці зайшли далі, ніж воліли б Карл XII та його польські'
союзники. Прилюдні оголошення про те, що Орлик, протеже
шведського короля, збирається заволодіти Правобережжям, І
повідомлення, що деякі запорожці вже рушили туди, шкодили
інтересам Карла XII, оскільки викликали гнів і підозри всіх
поляків, прихильності яких король так домагався. Тому Ор
лик уважав, що він має не тільки задовольнити своїх мусуль
манських своюзників, але й заспокоїти шведського короля та
розвіяти підозри поляків.
Під час аудієнції у Карла XII 13 червня 1712 р. гетьман
спробував виправдатися за свої зв’язки з турками, пояснивши,
що його посланці діяли всупереч його настановам, коли
прийняли султанів привілей8. Він також погодився повідомити
Порту, що не вступить на Правобережжя, доки турки не
врегулюють цього питання з Річчю Посполитою. Таким чином
Орлик відмовився (але не дезавуював їх відкрито) від надмір
них, як він уважав, зобов’язань перед турками й повернувся
до безпечнішої, хоча й менш обнадійливої, зверхності шведсь
кого короля.
У ПЕРЕГОВОРИ ВСТУПАЮТЬ ПОЛЯКИ
Саме тоді, коли гетьман намагався відновити добрі сто
сунки з Карлом XII, великого значення набув польський
складник цієї заплутаної ситуації9. 4 квітня 1712 р. росіяни
нарешті ратифікували, щоправда, з деякими поправками,
Прутський договір. Одна з головних його статей передбачала,
що цар повинен вивести усі війська з Польщі, оскільки турки
вбачали в них загрозу для своєї безпеки. Щоб забезпечити
виконанні з боку росіян цих умов, Порта послала до Польщі
місію, яку очолили двоє татар — Сулейман-ага та Абдула-
мурза10. Посланцям також дано вказівку, коли трапиться на
года, з’ясувати позицію поляків у питанні Правобережжя'.
Місія не мала успіху-Скоро посланцям стало очевидно, що
росіяни не збираються виводити з Польщі .своїх військ.
А поляки вже почули про турецькі плани щодо Правобе
режжя. Ще до прибуття місії польський інформатор у Бенде
рах писав урядові Августа II: «Нашу [Правобережну] Укра
96