землі будуть у безпеці. Звідси незмінна вимога таких гарантій, яка цього разу з’ являється у статтях VIII та IX. Проте Орлик розумів, що татарські апетити на р^айно та ясир треба якимось чином задовольнити, й тому до цієї вимоги зроблено застереження. У статті IX зазначено: якщо мешканці « Московських слобід »( Слобожанщини) не приймуть « захисту союзного війська » чи відмовляться повертатися до Гетьманщини, коли вона перейде під владу Орлика, тоді вони « мають уважатися за ворогів », тобто стануть здобиччю татар. У такий спосіб Орлик намагався відвернути татарські зазіхання від земель, якими він сподівався правити.
II. Економічні гарантії
Стаття XIII мала запобігти вторгненню будь-якої іноземної держави на запорізькі території, а стаття XIV вимагала для запорожців виняткових прав на землі в пониззі Дніпра— землі, які вони вважали своїми недоторканними мисливськими й рибальськими угіддями. Нарешті, стаття XVIII містила вимогу, щоб у межах ханства й Османської імперії українські купці мали рівні права з мусульманськими.
III. Політичні гарантії
Вони стосувалися невтручання у внутрішні справи козаків( статті IV, V, XXI), ханової гарантії непорушності кордонів України та збереження принципу вільних виборів гетьмана( стаття XXIII). Татари також мусили відмовитися від юрисдикції над козаками, які вчинили проти них злочини, і погодитися передавати їх козацьким судам( стаття XV). Нарешті, хан не міг укласти миру з ворогом( росіянами) без згоди гетьмана та Війська Запорізького( стаття VI).
Оскільки перелічені вище статті повторювалися в. усіх козацько-татарських угодах, можемо зробити висновок, що ці умови виключалися з безпосереднього політичного обговорення й охоплювали загальні питання, які треба було врегулювати, з тим, щоб політичні, соціальні й економічні системи українських козаків і кримських татар могли співпрацювати задля досягнення спільної мети.
Розглянемо тепер ті аспекти договору, що відбивають специфічну ситуацію, в якій опинилися Орлик та його прихильники під час вироблення цього договору.
71