Мазепинцях 23 . Здобув досить грунтовну освіту . Після навчання в Києво-Могилянській Академії вступив до єзуїтської колегії у Варшаві . Його батько казав , що послав свого сина до Варшави , щоб той міг « навчатися поводженню з людьми біля королівської особи , а не де-небудь у корчмах » 24 . План напрочуд удався . Завдяки зв ’ язкам Степана-Адама з такими польськими магнатами , як Вишневецькі й Лещинські , та природним здібностям його сина , молодий Мазепа став королівським камергером . Невдовзі після того його , коштом короля , послано закінчувати студії до Європи , і протягом 1656 — 1659 рр . він перебував у Німеччині , Італії та Франції . Після повернення Мазепа знову ввійшов до королівського оточення й кілька разів їздив із дипломатичною місією в Україну . 1659 р . він передав важливу інформацію Виговському , 1660-го був посланцем до Юрія Хмельницького , 1663-го вів переговори з правобережним гетьманом Іваном Тетерею , якого підтримувала Польща . Саме протягом цих років Мазепа встановив тісні зв ’ язки з польськими магнатами , усвідомив пріоритетність прав і привілеїв еліти супроти суверена , набув витонченості , блиску та політичного досвіду , якими славився в пізніші роки .
Але 1663 р . Мазепина кар ’ єра при польському дворі , що відкривала блискучі перспективи , несподівано урвалася . Пізніше багато видатних прозаїків , поетів , малярів і композиторів — серед них Вольтер , Байрон , Пушкін , Словацький , Гюго , Ліст , Чайковський — воліли бачити причину цього в нещасливій романтичній пригоді молодого придворного 25 . Ймовірніше , однак , що двірські інтриги , погане здоров ’ я батька й , можливо , козацькі зв ’ язки Мазепи змусили його повернутися до родинного маєтку в Білій Церкві . Так чи інакше , польський період його життя закінчився .
Десь у 1668 — 1669 рр . Мазепа одружився з Ганною Фредрикевич , удовою польського дворянина й дочкою Семена Половця , відомого соратника Хмельницького . Жінчині родичі звели його з гетьманом Петром Дорошенком , що в той час намагався створити українське козацьке князівство під протекторатом Порти . Ставши на службу до Дорошенка , Мазепа спершу був командиром особистої охорони гетьмана й згодом виріс до рангу осавула . В цей період він кілька разів їздив із дорученнями до кримських татар і добре-вивчив тонкощі поводження з мусульманським світом . 1674 р ., під час місії до татар , його схопили запорожці й видали Дорошенковому суперникові , лівобережному гетьманові Іванові Самойловичу * якого підтримували росіяни .
Хоча він опинився на Лівобережжі не зі своєї волі , Мазепа не пошкодує про цю зміну в своєму житті . Якраз тоді українці
18