підвести і не можу собі дозво
лити цього досі. Медичний – моє
життя, і я хочу для нього працю
вати і жити".
Медик, що йде на когось з
палицею – неприйнятно!
Але як сталось, що після ІФРТФК
Микола Михайлович пішов в рек-
тори ? То був довгий шлях. Сидячи
На жаль, робота інколи змушувала
переступати через власні принци-
пи. Але, якщо вже на ректораті
було прийняте якесь рішення, то
одноосібно воно не відмінялось.
з газетою на армійській службі, за
підтримки небесних сил, попри
страх до хімії, фізики і мате-
матики... Якось раптово сидіння
перенеслось на лави ІФМІ, як це
сталось – загадка досі.
Запитала редакція, що би профе-
сор Рожко порадив новачкам .
Попросили Вождя описати себе в
двох словах , сказав: "Людина
"Працювати! І не просто, що сьо
годні я почав, а завтра плюнув, а
щоденно і до ночі, зустрічаючи
ранкове сонце, без відпустки і
курортів. Якщо ти дійсно хочеш
чогось досягнути. "
слова" .
Причин сумніватись в нас
за роки навчання не виникло, і не
виникне ні в кого і надалі.
І обов’язково слідкувати за зміна-
ми в університеті, над якими ак-
тивно працює команда ректора.
Адже скоро навчально-практичних
центрів буде більше, ніж кафедр,
а студенти туди все одно не хо-
дять. Імовірно, щоб потім скар-
житись всім, що "їх не навчили".
Микола Михайлович наголосив ,
що "варто завжди дотримува
тись принципів і моралі. Не роби
ти навмисне зло людям, не стрі
ляти в птахів і тварин. Медик,
що йде на когось з палицею, –
неприйнятно! "
"Моє життя – це все, що я маю.
Мої учні, мої книги, мої статті,
наш університет. Я дуже ціную
те, що на посаду ректора мене
обрали, коли я був завідуючим ка
федрою. Це був прояв такої гли
бокої довіри, що я не міг їх підвес
"Знаєте, - каже професор, - Люб
лю я хорошу музику. Space, Со
21
ловий для викладачів почали бу-
дувати. А з мінусів... Це таки като-
ржна робота, з неймовірним на-
вантаженням і відповідальністю
перед колективом і студентами.