Ксенія Нестеренко
Оксанка дівчина моторна, студент-
ка, що на все мастак. “Бідна була моя мама з тими
гуртками”
"Бідна була моя мама з тими
гуртками " – так почала вона про ви думаєте? Велика кількість про-
читаного тексту знайшла свій ви-
хід в написанні шкільних, і не
тільки, творів. За один із них,
"Україна – перезавантаження" дів-
чинка Оксанка навіть отримала
нагороду – електронну книгу, що
дозволило значно скороти-
ти витрати на друко-
ваний матеріал, а
заразом і місце в
кімнаті для наго-
род за танці та
наукові роботи
в Малій акаде-
мії наук.
себе розповідати. Проблема була
не в тому, що вона не хотіла вчи-
тись. Просто в світі є дуже багато
цікавих занять, на все встигнути
просто неможливо. Займалась во-
на в школі і футболом, кори-
стуючись нездатністю
вихованих хлопців ві-
дібрати в неї м’яч
на полі. І баскет-
болом, де врод-
жена хороша
координація
рухів давала їй
змогу ледь не з
середини поля
класти м’ячі в
корзину швидше,
ніж плодились зай-
ці в сусідньому лісі.
Не обійшовся без її
точних ударів і волейболь-
ний "бальон", просто бо Ксюха
спокійно дострибувала до сітки за
рахунок тренованих і довгих ніг.
Десь так і про-
ходили всі роки
шкільні, в щомі-
сячних змінах сек-
цій, хобі та інтересів.
А от після вступу в
університет почалась спра-
вжня робота. Щоб тримати тіло в
хорошій формі, наша коліжаночка
вскочила в тісні і горді лави сту-
дентського танцювального колек-
тиву "Арт" (як art – мистецтво з
англійської, а не скорочення від
"артроз"). З ним і займається досі,
періодично виступаючи на масо-
вих заходах, як то випускні в курсу
стоматологів та фармацевтів. На
весіллях, правда, цей колектив не
танцює.
Та не все було так просто, бо вве-
чері в спортивних залах еконо-
мили світло і грати було немож-
ливо, тому доводилось сидіти вдо-
ма. А там підступно стрибали в
руки книги з цілої міні-бібліотеки,
що поступалась різноманітністю
хіба формам сполук оксигену. І що
8