Мирослава Клим ' юк
З НОВОГО ВІКНА
Мирослава Клим ' юк
" Знаєте, хлопці, – казала вона нам з одногрупником на практиці, – мені часто кажуть родичі, що в дитинстві я мала надто серйозний погляд. У 5 років такі похмурі проблиски на дні зіниць явно були ахронізмами. Зате тепер, пройшовши невелику частку дороги до посади головного лікаря, я починаю чути від колег, що з такими веселими бісиками в очах мене страшно пускати до дітей, щоб не почала зараз з ними бігати коридорами лікарні ".
З цим з усіх сторін прекрасним представником слабкої половини лікарської когорти я мав честь познайомитись, проходячи лікарську практику з педіатрії в поліклініці на вул. Тичини. Як то водиться в студентів, почав розпитувати, чим вона цікавиться і живе. І от тут я здивувався так, як не дивувались американці перемозі Трампа!
З 6 до 7 років пані Мирослава займалась художньою гімнастикою. Але вроджений непосидючий і цікавий характер не дав там довго затриматись – і ось у 8 років майбутній лікар вже тягнула носочок на бальних танцях, провівши у веселих спробах не відставати від ритму ще 2 роки.
Не можу не погодитись, серйозними такі очі вважати складно, та і зізнанню про вік я б не повірив, якби не величезний багаж знань та досвіду. А від його обсягів ми таки змогли тричі злякатись за ці 4 дні практики.
Але і тут все було не так просто. Дитячий організм в процесі росту вимагав все більше і більше фізичних вправ і здобування нових навичок, просто щоб не розірватись від надлишку енергії. І от вже в 10 років вона метала ядро на заняттях з легкої атлетики! Та і попри ці всі офіційні заняття постійно з подругами на перервах грали футбол, баскетбол, волейбол, і при цьому свято вірила, що вони можуть обіграти хлопців...
Що характерно, поступала вона в медичну академію, навчалась в інституті, а закінчила вже національний університет. І все це в тому ж навчальному закладі, де зараз намагаються з нас зробити
8