кали, але не знайшли. Пізніше
зрозуміли, що всі без мобільних,
ніхто не пам’ятає назву готелю і
дороги назад. Скільки часу ми її
шукали, знають одні небеса. Щодо
шашлику:
розпалили
мангал,
пішли за стіл, повернулись грані
вже нема. Розпалили другий
одногрупниця перекинула мангал.
Нарешті
успішно
розпалили
третій, приготували, і, як на зло,
тарілка з готовим м’ясом впала. З
великими перешкодами шашлик
таки добрався до столу, але усім
було вже не до нього. Суть цих
історій одна: святкуйте так, щоб
потім не було соромно розказати
своїм дітям...»
Андрій Павліський, 5 курс
«Дні студента завжди проходили
весело. Ми самі "відпускалися з 3
4 пари", йшли на закупи в
"Сільпо". Скуплялись нормально!
Пам'ятаю, як вчора: тільки 3
дівчини в групі, решта хлопці, 1
курс, річка, шашлик. Під дією
8
алкоголю шашлик трохи не до
жарили, але ми люди негидливі
почали їсти шашлик сирим,
запивали "пальним". Були і "часи
пива". Довго не думаючи, пішли
купатись, здається, на вулиці була
мінусова погода. Змерзли і пішли
далі грітись, ви зрозуміли, яким
способом. Коли стало вже дуже
холодно, вода замерзала на шкірі,
а зуби скреготіли, ми викликали
таксі і поїхали в "Старий двір".
Взяли ще трохи алкоголю, деяким
одногрупникам стало погано, і
вони вийшли на двір, трохи
насмітили позаду кафе і там ж
заснули. Коли ми помітили, що
когось не вистачає, вийшли по
хлопців і зрозуміли, що пора
викликати таксі, щоб розвести їх
по домах. Тоді у нашій групі вчився
поляк, водій таксі почав обзивати
його дівчину расисткою з не
відомих причин і почалась сварка,
яка закінчилась невеликою бійкою.
Водій, довго не думаючи, дав
сигнал іншим "таксистам", і вони
зібралися протягом декількох хви
лин. Ми теж, довго не думаючи,
почали втікати, звісно, не обій
шлось без поліції. Найшустрішого
і найбалакучішого з нас взяли в
кайданки і відвезли у відділок,
звідки через добу його звільнили
під заставу.
Тому
побажання
для
вас,
студенти: студентські роки є для
того, щоб їх цінували, адже після
університету вже не відчувається
того смаку веселощів і свободи.
Відпочивайте, щоб було що згада