— 22—
але й у ходи, куди вони ходили на промисли. Під назвою „ уходів“ розуміють ся ті землі ', що були приписані до Канівського, Черкаського і иньших старосте. Д о Канева на приклад, були приписані ті землі ', що займали полудневу частину Київщини, до Ч еркас ' мало не вся Полтавщина, Херсонщина, Катеринославщипа. Найбільші обшари землі ' належали до Остра, Любеча, Київа і Черкас. Ціну отсих уходів становив не грунт, а ті богатства, які там експльоатувались, себто: риба, зьвірі і т. ин. Вже-ж уходникам було небезпечно в сих неоселих пустих землях: Татарам завжди можна було їх непокоїти. Вони нападали на них, ловили, забирали в полон, відбирали поживу. З другого боку уходники повинні були, повернувши ся до дому, дати десятину заробітку старостам. Через те самі старости дбали про оборону уходів. Так один енерґічний староста Канівський і Черкаський( в половині ' XVI. в.), князь Д м и- т р о Вишневецький задумав протягти козацький кордон, щоб оборонити ті землї, куди уходники ходили на промисли. Він зорганізував контингент козаків, які по черзі ' ходили на низ Дніпра і там вартували уходи від нападів Татар. Сї козаки на зиму вертались до дому, а на весні ' виходила знов нова вже черга. Ще за часів Дмитра Вишне-