— 5—
те провідну ідею українського народу не д о вело ся, бо на те не стало культурного розвитку, переконань та витревалости. Недостача цивілїзациї визначаєть ся тут у двох напрямках: у першім бачимо, що особистий егоїзм бере перевагу над громадською справою— егоїзм той виявив ся пилькованнєм старшини зробити ся шляхтою, силкованнєм урядників захопити чужі землї, повернути козаків на посполитих та обернути в крепаків. Кожен запобігає собі протекциї у центральної влади, не перебираючи у способах; напр. без сорому уживають доносів, поклепу, брехень і т. ин. і тим загальна справа занапащуєть ся.
А з другого боку недостача цивілїзациї не давала конкретними виразами висловити народні бажання. Бачимо, що тогочасна суспільність не вміє скодифікувати своєнароднього звичаєвого права, до якого козацтво вдавало ся в потребі, тим то суспільство і мусїло звертати ся знов до правничого чужого і ворожого кодексу, до Статуту Литовського, що затверджував становий, шляхецький лад, який, властиво, і викликав боротьбу. Отже і бачимо, що велика внутрішня дисципліна потрібна до того, щоб демократичний принцип довести до діла.