— 2 3 0—
річ іде не про відродженнє державної нациї а етнографічної. Містить ся се відродженнє ось у чому. Кожда етнографічна одиниця вимагає, щоб їй дали право на істнуваннє власної культури, щоб у державному законодавстві забезпечено і ' й усї права, та потреби. З сього погляду і ведуть боротьбу всї народности. Такий рух на заходї Европи подибуємо ми у Провансальців, у Басків, Італїйцїв і т. и. Не будемо говорити про західню Еврог пу, а звернемо увагу тільки на Славянщину. Тут справу культурного відродження розпочали Ч е х, и, від них перейшла вона й до других Славян і скрізь мала таку ' саму форму. З початку заходять ся коло сього поодинокі люди, де далї круг їх росте, вони починають згруповувати ся, нарешті’ пристає до них і-народня маса, а після того вони вже й добивають ся прав на-самостійне культурне ' життє.' Усї сї стадиї, принаймні’ перші, переходить і Україна. Рух також починаєть ся від поодиноких людий. З одного боку в Полтаві, в кінцї XVIII. віку починає такий рух Котляревський, котрий перший у своїх творзх звертаєть ся до народу в його рідній мові. Де далї, тим більш талановитих людий прибуває до сього руху. В 30-х роках XX; віку збіраєть-ся вже коло Квітки-Основяненка ціла група людий-націоналїстів у Харкові, де був під той час осередок культурного життя України. Разом з тим зявляєть ся слабійша купка і в-Ш л е й н і’ коло Гребінки. Далї 1847. року засновуєть ся. вже в Київ ї Кирило-Методіївське братство: Се перша група людий,
V '