Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 257

— 227 —
хати їх пісень. За царювання Миколи І. на
сього генерал-губернатора дивились як на чо­
ловіка, що придбав собі великі симгіатиї в У-
країнцїв, і уважали його мало не за сепара­
тиста, тим більш, що він був унуком остан­
нього гетьмана, Розумовеького. З приводу
того, що він не розпускав сих полків, на
нього зроблено дон.ос цареві, що нїби він хоче
зробитись гетьманом.
В Стародубі явив ся від царя флїгель-
адютант, заарештував ґенерал-ґубернатбра,
а козаків сих зараз же відправлено на Кавказ
на війну з Черкесами. Через кілька лїт сї ко­
заки просили дозволу повернути до дому,
але-ж їм звеліли там лишитись і завести свої
оселї. На сї оселї прийшов указ дати стілько
землї, скілько козаки самі захотять. Усї коза­
ки були нежонаті, бо пійшли в військову служ­
бу зовсім молодими ще парубками. Через те
вони відповіли урядові, що їм трудно сели­
тись, не маючи сїмї. Тодї уряд звелів по
числу козаків зробити набір дівчат серед дер­
жавних хліборобів полтавської і чернигів-
іської губернії. Дівчат пригнано на Кавказ, і ко­
заки з ними передружили ся. З того і повста­
ли українські станиці' серед Терського війська.
Таким робом народні' піснї і оповідання
про дівочий набір — не легенди і- мають прав­
диву історичну підставу.