Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 248
— 218 —
Справді' по своїй конструкції воно було
дуже н е н о р м а л ь н е в і й с ь к о в е б р а
т е р с т в о з то ю часу, коли головне завдан-
нє, вести боротьбу з Турками та Татарами,
усувало ся, а власне через те, що зі всіх сто
рін Запорожжя землі' переходили під кормигу
Росиї. До Запорожжя належала велика тери
тория, але-ж воно н е к о л ь о н ї з у в а л о
с в о ї х з е м е л ь і в сьому його найголов-
нїйша хиба. Се зрозумів добре останнїй ко
шовий Петро Еальнишевський, чоловік дуже
розвинений. Він побачив, що далї жити у та
кій архаїчній формі Запорожжю не можна
вже було, і дуже запопадно взяв ся до кольо-
нїзациї земель. Всіх селян, що тікали на За
порожжє, він не записував до реєстру, а давав
їм землї. Тепер еміграция 3 Польщі і України
прибрала ще більші розміри. За 10 літ свого
старшинування Кальнишевському повело ся
заселити кількасот ( сіл. Нарід дуже охоче
біг сюди через те, що землї роздавали ся
дурно.
Усї поселенці' були під протекторатом
Запорожжя. Се поселеннє носить сліди про
мислової і дуже культурної кольонїзациї.
В кождім селї коштом сїчового скарбу заво
див Кальнишевський ц е р к в у т а ш к о л у .
Коли заведено в Росиї земство, то його ста
тистичні досліди показали, що в К а т е р и -