— 213—
роднїй сьвідомости стояло висше, НІЖ ЩО, і після Хмельницького зажило собі великої поваги на Україні '.
Ми бачимо, що Запорожжє дуже довго має вплив на гетьманську політику. В кореспонденції запорожського коша, яка почасти заховала ся до нас, ми знаходимо богато листів, де запорожські братчики пишуть до гетьмана вимови, грозять йому помстою і загальною розплатою за ті чи иньші його вчинки. Д о нас дійшли такі листи Запорожців до Юрія Хмельницького, Виговського, Дорошенка. Сей тон Запорожців сьвідчить про те, що нарід дивив ся на Запорожжє як на свого проводиря.
Але-ж і Запорожці не були політично розвинені, а через те й не встояли ся на тій високости, на якій стояли з початку. Критичний момент для Запорожжя творить гетьманованнє Брюховецького, котрий, як ми вже вказували, ошукав Запорожців. Поділяючи нїби демократичні народні ' думки, він добив ся через Запорожжє гетьманської булави, а добивши ся її, він повернув зовсім у другий бік. Тих Запорожців, що були при ньому, він цитькав чинами та маєтностями. Після того, коли український нарід побачив, що і Запорожжє може помиляти ся в своїх вчинках, воно тратить для нього своє зна-