— 201— шукаючи їх по болотах та нетрах, а тим часом гайдамаки робили своє дїло. Або навіть, здибавши гайдамаків, надворнї козаки, добре озброєні, майже ніколи не спромогли ся подужати гайдамацької купки. Один тогочасний польський мемуарист наводить про надворню мілїцию таке порівнаннє: посилати надвориїх козаків проти гайдамаків се те-ж саме, що замісць хорта посилати одного вовка гнати другого.
Другого разу гайдамацьке повстаннє зовсім випадково трапило ся 1750. року. Причиною його було те, що сього року кінчили ся в богатьох місцях „ с л о б і д с ь к і“ роки, і сила селян, не бажаючи попасти в кріпацтво, стала тікати до гайдамаків. Ватаги сї злучилися, стали брати магнатські замки, пльондрувати маєтки і нищити шляхту. На сей раз угамував повстаннє сам польський уряд, оголосивши посполите шляхетське рушеннє. Не можна сказати, щоб Поляки побили гайдамаків. Самі гайдамаки навіть розбили подільського воєводу; але-ж в усякім разі ' гайдамацький рух на деякий час мусів затихнути.
Нарешті ' останній третій факт, де гайдамацьке повстаннє приняло грандіозні розміри, відомий під назвою Коліївщини, трапив ся року 1768. Сього разу орґанїзация повстанця пішла, все тим же шляхом, як зви