— 198—
мулувати народнї бажання, не було, селяни саміж по собі не вміли висловити свого протесту инакше, як підпалом панських маєтків, рабунками, а як можна, так і убивствами панів.
З другої четвертини XVIII. віку, гайдамаччина все росте іі росте: з початку збірають ся купки на 10— 12 чоловіка, далї десятки-сотнї, потім тисячі чоловіка прилучають ся до гайдамацтва, і в другій половині ' XVIII. віку ми стрічаємо вже цілі невеличкі гайдамацькі війська. Чим більше ростуть гайдамацькі сили, тим більш тратить гайдамаччина характер розбишацтва іприймає ясний характер національної с п р а в и.
. За XVIII. вік ми бачимо т р и, такі моменти, коли гайдамаки вивішують прапор національної мезалежности і виявляють бажання зорганізувати край по свойому.
Перший такий момент був ро у 17; М., коли в Польші трапила ся велика внутрішня " колотнеча. Того часу помер польський король Август II. і до польської корони зявило ся двох кандидатів: саксонський курфірст Август III. і С т а н ї с л а в J1 є щ и н ь с к п й. Між обома кандидатами почала ся боротьба. У кожного була в Польщі своя партия. Через те шляхтичі у всїх нровінцчях поділилися на дві партиї, і війна почала ся на про