Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 210
— 180 —
З
другої половини XVII. віку усякий, хто
хотїв зробити ся гетьманом, дбав про те,
щоб стати в добрі відносини з воєводами, що
сиділи по українських містах і на межах Укра
їни з Росиєю, бо від рапорту сих воєводів
залежало завжди затвердженнє або скасован-
нє гетьманських виборів центральним урядом.
Уряд дуже часто не затверджував гетьмана,
вибраного радою. Так С о м к о і З о л о т а -
р е н к о не були у згодї з воєводами і через
те їх уряд не затвердив. Той, хто мав стати
гетьманом, їздив у Москву, умовляв ся там,
а після того вже призначали формальну раду.
Таким способом вибрано: Д а н и л а А п о
стола і Кирила Розумовського.
Атрибути гетьманської влади складали
всї головні суспільні функциї: він був зверх-
ником н а д в і й с ь к о м , б у в с у д д е ю ,
адміністратором.
Сама назва „гетьман війська Запорожсь-
кого“ показувала, що до нього належала пе
редусім головна влада н а д в і й с ь - к о м . На
віть польські і московські війська на Україні'
мусїли ставити ся під оруду гетьмана. Инодї
було навіть чудно : деякі гетьмани були дуже
д о б р и м и а д м і н і с т р а т о р а м и , але не
мали ніякого хисту до військової справи. Із та
ких гетьманів можна вказати на Д о р о ш е н
ка. Се був п о л ї т и к , п а т р і о т , але чоло