Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 20

— XIV —
ністю, ніколи не висовуючи своєї особи на­
перед. Коли треба було зібрати ся гурткові
людий, чи то, щоб у невеличкому товаристві
одсьвяткувати роковини смерти Шевченка,
чи так зійти ся „в клуб“, послухати якогось
реферата, посьпівати та послухати музики,
і коли не доведеть ся уладити вечірку десь
у иньшому місцї, то зараз до В. Антоно­
вича, і він не тільки не зрікаєть ся бувало
перетерпіти увесь той клопіт у своїй хатї, але
ще й бере живу участь у „клубові"... Попро­
сить знов гурток якийсь, щоб прочитати для
нього лєкцию — чи з етнографії, чи архео-
ольоґії і В. А-ич завжди охоче згодить ся на
те, а часом то читає цілу серию лєкций з якої-
небудь парости знання, не вважаючи на не-
приємности для себе з боку полїциї, яка всякі
більші збори звичайно переслідувала і часом
то й до протоколу винувателїв заводила"....
„Як людина дссьвідчена і з ясним розумом,
Антонович був тим осередком, до якого гор­
нули ся всі' верстви українського громадян­
ства, і старші й молодші поколїння, і для
всіх він був найкращим і ширим порадником,
добрим товаришем, поважаним та любим
учителем".
Яким любим учителем був для своїх сту­
дентів проф. Антонович, про те знов сьвід-
чать усї дуже гарні та теплі відзиви колиш-