— 134—
ми з другого, стверджено пункти так зван о ї Переяславської улови( 8. сїчня 1654 р.) Кілька пунктів тільки обговорено докладно, більша частина їх лишила ся неясною, необговореною як слід. Можна думати, що так поставлено сю справу з одного боку” навмисне, бо ми бачимо, що в XVII. столїтю се й є політика московських царів— користуватись неясністю умови, виясняти неясне по свойому і повагом відбирати права у другої сторони.
Після Переяславської умови реєстрове військо збільшуєть ся до 60.000 чоловіка. Се військо мусїло виходити на царську службу за платню, яку мало видавати ся з міського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами краю, про се в умові не сказано. Місцевих станів признано два: козацький і міщанський. Цікаво те, що коли приїхали робити перепись, простий нарід, боячись, щоб не довело ся вертатись до кріпацтва, увесь записав ся до міщан. Таким робом ми зовсім не зустрічаємо у списках селянського стану.
В Переяславській умові дуже неясно висловлено політичні права України: не сказано ясно, чи гетьман має право вести переговори з чужими державами. Се був один із спірних пунктів. Другим таким спірним пунктом було