— 77—
стежити за Запорожжєм і емігрантами. Користуючись тим, що того часу на польській службі був французький інжінер Ґільом де- Боплян, Конецпольский виправив його у степи, де Боплян за короткий час збудував кріпость К о д а к. Та се замісць того, щоб утихомирити, обурило Запорожжє, викликало новий рух. Тодї cawe запорожський кошовий Сулика без відома і проти волї уряду зробив напад на Турків, подав ся на Чорне море, і знівечив декілька міст: Кілїю, Ізмаїл, Аккерман. Похід сей тяг ся доволї довго. Між початком і кінцем його Боплян устиг збудувати згадану у горі фортецу. Сулима, повернувши з походу і побачивши фортецу, зрозумів, яка небезпека для Запорожців, мати в такому близькому сусідстві Поляків, напав на неї, взяв її приступом і перебив залогу. Се було сигналом до війни. Але Поляки скоро спинили се повстаннє, уживши хитрощів проти Запорожців. Вони післали проти них два полки реєстрових козаків. Останні ', удаючи з себе своїх, завели зі Сулимою переговори, їх пущено до запорожського, табору але зараз же вони заарештували Сулиму і всю запорожську старшину і видали її Полякам. Поляки одправили всїх на сейм і там покарали.
Повстаннє таким робом упинено, але се діло нічого ще не рішило. Уже років через