Розділ 3. На р о д ж е н н я м іф у
польскими гарнизонами, а другие селения их же войсками; им дана власть всё то делать народу русскому, что сами захотят и придумают, а они исполняли сей наказ с лихвою, и что только замыслить может своевольное, надменное и пьяное человечество, делали то над несчастным народом русским без угрызения совести; грабительства, насилие женщин и самых детей, побои, мучительства и убийства превзошли меру самых непросвещенных варваров » 66.
Якщо для Рилєєва козаки з « Історії русів » були попередниками у боротьбі з самодержавством, то для Пушкіна, який писав після поразки декабристів, вони були спільниками у справі зміцнення імперської влади на західних кордонах, борцями з католицизмом та іноземним гнобленням, втіленням справжнього російського і православного духу. Козацький міф увійшов у російську літературу в 1820-х роках при посередництві « Історії русів ». Спершу він звучав як заклик проти самодержавства на підтримку конституційного республіканського ладу і ліберальних цінностей, але з часом перетворився на інструмент зміцнення самодержавства, боротьби з республіканством і утвердження імперської програми на прикордонні. Але на цьому еволюція козацького міфу не закінчилася.
Інтерес Пушкіна до « Історії русів » підхопив його молодший колега Микола Гоголь— він сформулював свій варіант козацького міфу. Як і Пушкін з Рилєєвим, Гоголь знайшов в « Історії русів » джерело натхнення та невичерпне джерело історичних епізодів і образів. Микола Гоголь народився 1809 року на Полтавщині в дворянській родині з глибоким козацьким корінням. У 1821-му дванадцятирічного хлопчика відправили вчитися в Ніжинський ліцей князя Безбородька, перший світський заклад вищої освіти в колишньому Гетьманаті. Його заснував князь Ілля Безбородько в пам’ ять про свого брата, канцлера Російської імперії князя Олександра Безбородька( і почасти на успадковані від нього гроші). Провівши в ліцеї вісім років, 19-літній Гоголь пішов слідами братів Безбородьків і поїхав підкоряти Петербург. Але Гоголя цікавила не імперська служба, а літературна слава. Молодий Гоголь побачив, що в столиці жваво цікавляться Україною і всім українським, особливо у світлі польського повстання 1830 року. Освічена російська публіка вважала Київ і Україну частиною російської спадщини, яку слід захищати
66 Там само.— С. 337.
75