Розділ 3. Н а р о д ж е н н я м іф у
непроходимые болота, утучняя все то телами наших мертвецов, падших целыми тысячами от тяжестей, голода и климатов ». Він мав на увазі використання козацьких полків на будівництві нової царської столиці Санкт-Петербурга56.
Тарас Шевченко, переповідаючи сюжет « Історії русів » про розмову царя та наказного гетьмана, вклав в уста Полуботка такі слова: 0 царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями; Поставив столицю На їх трупах катованих! 1 в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив У кайданах. Царю! царю! І Бог не розлучить Нас з тобою... 57
Подібно до Кондратія Рилєєва, Шевченко сприйняв « Історію русів » як маніфест свободи, але знайшов там і те, чого Рилєєв не побачив: заклик до боротьби з гнобителями українського народу— російськими царями і дворянами. Саме в Шевченковому варіанті цей твір захоплював тогочасних читачів і тому перетворився на біблію українського національного руху. Шевченкові вірші надихали сотні, тисячі, а в кінцевому підсумку десятки, якщо не сотні тисяч українців на боротьбу за національні права. Проте чи були резони в Шевченковій інтерпретації « Історії русів »?
Тарас Шевченко— не перший письменник, який пішов слідами Рилєєва і шукав в « Історії русів » історичний матеріал і натхнення. Йому передували його сучасники Олександр Пушкін і Микола Гоголь, чиє прочитання « Історії русів » теж відрізнялося від рилєєвського.
56 Там само; Исторія Русовь.— С. 229-230; Возняк М Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика(« Исторія Русовь » у літературі й науці).— Львів-К., 1939.— С. 29-31.
57 Шевченко Т. Г. Зібрання творів: У 6 т.— К., 2003.— Т. і: Поезія 1837-1847.— С. 275-276.
69