Розділ 2. Козацькі ан н али
За життя Кониського публікувалися його численні твори на богословську тематику. Але, судячи з « Історії русів », архієпископ був не тільки богословом. Невже Кониський мав стосунок до написання історії, причому такої, що розпалює уяву вільнодумців, які змовляються убити царя і змінити політичний устрій імперії? Передмова до « Історії » пояснює роль Кониського у написанні цього тексту. Архієпископ, ідеться у передмові, начебто тільки відредагував твір, написаний поколіннями православних ченців, і згодом надіслав його Григорію Полетиці, своєму колишньому учневі по Київській академії. Уродженець України Полетика представляв українську шляхту в комісії, яку скликала 1767 року Катерина II для реформування російського законодавства в дусі Просвітництва. Він шукав « отечественную историю », до якої можна апелювати в ході роботи комісії, і йому допоміг колишній викладач Кониський. Кониський нібито надіслав « летопись » Полетиці, « уверяя архипастырски, что она ведена с давних лет в кафедральном могилевском монастыре искусными людьми, сносившимися о нужных сведениях с учеными мужами Киевской Академии и разных знатнейших малороссийских монастырей, а паче тех, в коих проживал монахом Юрий Хмельницкий, прежде бывший гетман малороссийский, оставивший в них многие записки и бумаги отца своего, гетмана Зиновия Хмельницкого, и самые журналы достопамятностей и деяний национальных, и что притом она вновь им пересмотрена и исправлена » 40.
У читача складалося враження, що він має справу з літописом, який вели у стародавньому монастирі і автори якого мали у розпорядженні документи середини XVII століття, часів повстання Хмельницького. Судячи з того, що законодавчу комісію скликали в 1767 і розпустили в 1768 році, Кониський мав надіслати « Історію » Полетиці десь у цей час. Згадки про документи Богдана Хмельницького( гетьман фігурує під своїм першим хресним ім ' ям Зиновій) та його сина Юрія, який, пробувши певний час гетьманом України, справді згодом пішов у ченці, мали засвідчити вартість літопису для висвітлення подій козацької історії. Це враження мало підсилити покликання на авторитет професорів Київської академії і самого Кониського.
40 Исторія Русовъ.— С. іі.
47