Розділ 1. Поклик с в о б о д и
Вы еще найдете живым у нас дух Полуботка. Примите нашу общую благодарность: вы много сделали, очень много! Вы возвышаете целый народ,— горе тому, кто идет на усмирение целых стран, кто покушается покрыть презрением целые народы, и они ему платят презрением... Но слава тому, кто прославляет величие души человеческой и кому народы целые должны воздавать благодарность.“ Исповедь Наливайки” врезана в сердцах наших и моем также » 35.
Натхненням для свободолюбної поезії Кондратія Рилєєва служила не тільки козацька історія. Він захоплювався демократичними традиціями середньовічної Новгородської республіки і тогочасним повстанням греків проти османської влади. Думки Рилєєва підживлювалися творами французьких, польських і російських авторів-сучасників, а ідеї формувалися у дискусіях з такими людьми, як Бестужеви, Корнілович і Пушкін. Однак саме козацька історія надихнула найбільші поетичні твори Рилєєва. Він звертався до історії козацьких повстань ХУІ-ХУІІ століть проти польської влади у пошуках передвісника повстання проти російського самодержавства. Молодий поет, що вважав боротьбу з урядом патріотичним обов’ язком, був готовий йти слідом за козацькими героями і полягти в битві за свободу батьківщини. Образи, запозичені з « Історії Кониського », не тільки допомогли Рилєєву висловити мрії про свободу, а й провістили долю поета.
Останній лист Рилєєва, написаний одразу після арешту, було адресовано дружині. Подібно до свого найвідомішого персонажа, Северина Наливайка, Рилєєв не шкодував за життям і благословляв свій жереб. Він писав своїй « доброй украинке »: « Бог и государь решили участь мою: я должен умереть, и умереть смертию позорною. Да будет его святая воля! Мой милый друг, предайся и ты воле всемогущего, и он утешит тебя. За душу мою молись Богу. Он услышит твои молитвы. Не ропщи ни на него, ни на государя: это будет и безрассудно, и грешно. Нам ли постигнуть неисповедимые суды непостижимого? Я ни разу не возроптал за все время моего заключения, и за то дух святый дивно утешал меня ». Він закінчив листа словами: « Прощай! Велят одеваться. Да будет его святая воля » 36.
35 Цит. за: Котляревский Н. Рылеев.— СПб., 1908.— С. 117-118. 36 Рылеев К. Ф. Письмо жене( 13 июля 1826 г.) // Рылеев К. Ф. Полное собр. соч.—
М-Л.: Academia, 1934.— С. 518-519.