К о з а ц ь к і р о д и н и С т а р о д у б і ц и н и
Миклашевські
Михайло Миклашевський( і757” і 847), колишній генерал-губернатор і сенатор, правнук стародубського полковника Михайла Миклашевського, виведеного в « Історії русів » з особливою повагою. Саме в його маєтку Олександр фон Бріген восени 1825 року бачив рукопис « Історії русів » і зібрав відомості про « історію Худорби ». Миклашевські були пошлюблені з Безбородьками, Борозднами і Шираями.
Радкевичі
Яків Радкевич( 1763-1830), учитель історії у стародубському повітовому училищі, був вірогідним власником списку російського перекладу « Літопису Малоросії » Жана-Бенуа Шерера, що його використовував автор « Історії русів ». Він був знайомий з Михайлом Миклашевським і Петром Бороздною. Породичався з родиною Занковських, яка мала широкі зв’ язки у Стародубському полку. Шурин Радкевича Андрій Занковський служив в Олександра Безбородька і був пов’ язаний шлюбом з Миклашевськими. Брат другої дружини Занковського Михайло Лишень взяв за дружину дівчину з роду Шираїв.
Шираї
Степан Ширай( 1761-1841), генерал у відставці, предводитель чернігівського дворянства, відомий популяризатор « Історії русів ». Ширай був онуком Василя Гудовича, виведеного в « Історії русів » у дуже позитивному ключі. Був пов’ язаний з Миклашевськими, Галецькими і Скорупами, предки яких фігурують в « Історії русів ». Через двоюрідну сестру Ганну Ширай-Безбородько був пов’ язаний з Безбородьками. Зять Петра Бороздни.
406