Ч а с т и
н а п ’ я т а
. Р одинне
коло
хип Худорба, йм овірний автор «історії Худорби», одного з найваж
ливіш их джерел «Історії русів». Худорба в 1785-1786 роках служив
разом з Шираєм у Стародубськом у карабінерному полку. Другий —
генерал Олексій М ельгунов, новоросійський генерал-губернатор у
1764 році і антигерой епізоду «Історії русів» про повстання пікі-
нерів у південній Україні. Генерал М ельгунов, як і дядьки Ширая
Андрій та Іван Гудовичі, був близький до імператора Петра III.
Як і сам Ширай, він недовгий час (у 1762-му) командував Ризь
ким драгунським полком*. Походження Ширая, вік та військовий
досвід можуть пояснити також окремі м овні особливості «Історії
русів» — суміш російської військової й канцелярської лексики з
діалектною українською мовою.
Але найцікавіші і найсильніші аргументи на користь того, що
Ширай мав стосунок до написання або редагування «Історії ру
сів», пов’язані не з його армійським і дипломатичним досвідом, а
з «пенсійними» роками, проведеними на Стародубщині. Землі Ши
рая межували з поселеннями старовірів, яких ще на початку XX сто
ліття місцеве населення називало москалями. Це пояснює погляди
анонімного автора на сучасних йому росіян. Політична роль Ширая
на Стародубщині на початку XIX століття — ще один важливий еле
мент нашої аргументації. Він був чернігівським предводителем у
часи, коли еліта колишнього Гетьманату добивалася дворянського
статусу для нащадків козацької старшини нижчих рангів. Від сам о
го початку чернігівське дворянство, озброївш ись історичними ар
гументами, стояло в авангарді цієї боротьби і вважало, що боронить
честь та історичні права цілого малоросійського народу. Степан
Ширай мусив поділяти ці настанови.
У 1818 році, якраз коли Ширай став предводителем чернігівсько
го дворянства, в епопеї з визнанням дворянського статусу нащ ад
ків козацької старшини стався поворот на гірше. У грудні Герольдія
постановила: «Малоросійські чини нижче 8 класу, які не представ
лять жалувані їхнім предкам г етьманські універсали на нерухомі
маєтності, ...герольдією не визнаються шляхтичами». Через кілька
років у петиції, яка вийшла з канцелярії Ширая, дворянство зно
ву вимагало повернути малоросійські права і привілеї та визнати
дворянський статус малоросійських чинів. «Тому шляхетство Чер
нігівської губернії наполегливо повторює попередні прохання про
вирішення справи і отримання милості, щоб малоросійські чини
576