Ч а с т и н а п’ я т а. Р о д и н н е к о л о
Згідно зі щоденником Погодіна, особливе місце у спогадах Ширая про старі добрі часи займав граф Петро Завадовський, виходець зі Стародубщини і високий імперський чиновник. Завадовські д о водилися Шираям родичами: з Шираїв походила мати Петра Завадовського, а молодий Петро виховувався у діда по матері Михайла Ширая. Живучи в Петербурзі, він охоче згадував українських Шираїв, вони були його найближчими родичами. Погодін у щоденнику записав таку історію про палац Завадовського: « Он выстроил свою деревню Ляличи по-царски: огромный дворец, заведения; огородил лес каменною стеною на 20 верст и пр. и дал блестящий стол. Ширай, не пойдя ужинать и оставшись вместе с ним, спросил его: скажите, граф Петр Васильевич, для чего вы все это сделали? Вы имели в виду потомство? Нет, отвечал он, я хотел пожить так, как хочется три дня, теперь живу три месяца и доволен » 423.
Маєток Завадовського у Ляличах справляв незабутнє враження. Князь Шаліков зупинявся там на початку XIX століття і описав його у розділі « Екатеринин дар » своїх нотаток: « Когда вы смотрите здесь на безыскусственную богатую природу и на великолепный городской дом, то воображаете его гостем, иностранцем, который забрел сюда из петербургской Миллионной...» Шалікова вразив англійський парк і « белый величественный павильон, осененный с трех сторон высокими густыми деревьями; приближаетесь к нему и видите в центре колоннады его Задунайского Ахиллеса— бронзовую во весь рост статую на диком мраморном пьедестале »,— писав він. Це був пам’ ятник на честь князя Петра Рум’ янцева-Задунайського, покровителя Завадовського і колишнього генерал-губернатора Малоросії, який інкорпорував Гетьманат у Російську імперію. За перемогу над турками він отримав почесний титул « Задунайський ». « Он изображен, по обыкновению, в римской одежде,— писав Шаліков про пам’ ятник,— с открытою головою; шлем его повешен на сучке пня, на котором герой присел немного, чтоб отдохнуть после бессмертного труда своего; в одной руке у него фельдмаршальский жезл свой, которым касается он к щиту герба своего, у левой ноги
423 Барсуков Н. Жизнь и труды М. П. Погодина.— СПб., 1888.— Т. 1.— С. 135; Пор.: Дневник Михаила Погодина, т. 1, запис вщ 3 жовтня 1821 p. i 19 лютого 1822 р. Roosevelt, Priscilla. Life on the Russian Country Estate: A social and Cultural History.— New Haven, Conn., 1995.— P. 47.
З56