Ч а с т и н а п’ я т а. Р о д и н н е к о л о
обережніше. 1869 року він писав Максимовичу: « Есть ли известия о подлиннике Конисского? Не исправлен ли кем его язык?... Не есть ли здесь его патриотическое благокознение(?) Хорошо ли издание Бодянского?» Погодін міг відповісти на це питання краще за своїх кореспондентів з Максимовичем включно. Судячи із запису в щоденнику Погодіна від червня 1822 року, він був до кола автора « Історії русів » ближче за решту дослідників цього тексту413.
У погодінському щоденнику за з червня згадано розмову з Олексієм Кубаревим, наставником Погодіна у Московському університеті, і близьким другом Кубарева Михайлом Шираєм, сином Степана Ширая.( Саме у Кубаревих Михайло прилаштував на виховання свого « незаконнонародженого » брата Олександра.) Від молодого Ширая, теж студента Московського університету і конкурента Погодіна у змаганні за золоту магістерську медаль, Погодін дізнався про українські настрої і записав про це у щоденнику. Далі вони говорили « о некоем Судиенке, который, не занимая никакой должности гражданской, управлял, по одному внушенному почтению, целым городом; о Михаиле, петербуржском митрополите », якого начебто обожнювали в Чернігові. Настрої, зафіксовані Погодіним, панували в українському колі родини Шираїв. Судієнки були пов’ язані з Шираями, а батько Михайла Ширая Степан добре знав петербурзького митрополита Михайла Десницького, колишнього чернігівського архієпископа, який відвідував його в Солові і намагався напоумити Уляну Ширай414.
З одного боку, погодінський щоденник підтверджує думку Оглоблина, що « Історію русів » « відкрили » не 1828 року, а раніше,— з цим погоджуються всі сучасні дослідники пам’ ятки. З другого боку, він робить генерала Ширая, одного з головних фігурантів версії, яку Оглоблин заперечує, набагато важливішою і цікавішою персоною, ніж вважалося раніше. Судячи з погодінського щоденника, Степан Ширай та / або деякі члени його родини поділяли основні ідеї « Історії
413 Цит. за: Пономарев С. И. Письма М. П. Погодина к М. А. Максимовичу // Сборник Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук.— СПб., 1883.— Т. 31.— С. 107. Див. також: Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика(« Исторія Русовъ » у літературі й науці).— Львів-К., 1939.— С. 45. 414 Дневник Михаила Погодина, РГБ, Фонд рукописей, ф. 231 / 1, К. 30, № і, запис за
З червня 1822 р. Цит. за: Барсуков Н. Жизнь и труды М. П. Погодина.— СПб., 1888.— Т. і.— С. 153. Оглоблин О. Люди старої України.— С. 155— 157.
350