Розділ 16. Впливовий зять
ю травня 1771 року Михайло Ширай записав свого десятилітнього сина Степана на козацьку службу в чині бунчукового товариша. Запроваджені Петром І на початку XVIII століття правила зобов’ язували дворянських дітей починати з самого низу табелі про ранги, але дворяни обходили систему, записуючи дітей на службу змалечку. У квітні 1785-го Степан Ширай вступив у Стародубський карабінерний полк уже в чині прем’ єр-майора. Згодом його перевели в Малоросійський гренадерський полк. Ширай брав участь у польській кампанії, а потім у турецькій війні 1787-1792 років на півдні України і в Молдавії. Він, зокрема, відзначився у битві при Римніку та облозі Ізмаїла( 1790). Загартований боями Ширай повернеться з медалями у Стародуб 1792 року, де очолить Стародубський карабінерний полк.
Під час російсько-турецької війни Ширай служив у штабі Олександра Суворова. Одного разу він був кур’ єром між Суворовим та молодою зіркою російської армії Михайлом Кутузовим. Якщо вірити апокрифічній історії, Суворов якось відправив показного офіцера з донесенням до самої імператриці Катерини II, яка любила молодих офіцерів— дехто з таких ад’ ютантів навіть став фаворитом при дворі. Ширай очевидно не потрапив у ліжко імператриці, але певно справив добре враження. Його нагородили і підвищили в чині. Блискучій кар’ єрі Ширая сприяли зв’ язки( через двоюрідну сестру Ганну Ширай) з Олександром Безбородьком. Безбородько знав Ширая як перспективного молодого офіцера і 1791 року включив його у склад російського посольства на підписання Ясського миру з турками. Після переговорів Ширай особисто доставив привітального листа від російської сторони великому візиру Османської імперії. На цьому місія почесного кур’ єра не закінчилася. Ширай відвіз у Петербург Катерині II підписаний мирний договір, його згадано в одному з листів імператриці Безбородьку. Можливо, саме цей епізод ліг в основу апокрифічної історії з Суворовим405.
405 Див.: Ширай, Степан Михайлович // Русский биографический словарь в 25 т. / Под ред. А. А. Половцева.— СПб., 1911.— Т. 23.— С. 300-301; Модзалевский В. Малороссийский родословник.— Т. 5.— Вып. 5.— К.-СПб., 2004.— С. 15-16; Ушаков С. И. Деяния российских полководцев и генералов.— М., 1822.— Т. 1.— С. 96-97; Григорович Н. И. Канцлер князь Александр Андреевич Безбородко в связи с событиями его времени: В 2 т.— СПб., 1879-1881.— С. 172,208,217,639; Оглоблин О. Люди старо! Украши.— Мюнхен, 1959.— С. 155-156.
345