Ч а с т и н а п’ я т а. Р о д и н н е к о л о
ся на п’ ять чинів, від тринадцятого до восьмого. Василь Бороздна пішов з дипломатичної служби так само несподівано, як і вступив на неї. Восени 1818-го він уже жив удома в Медведеві, ймовірно його покликали туди нагальні сімейні справи. Василева мати померла на початку 1818-го, коли він перебував у Персії. Незабаром помер і батько, певно 1818 року він уже сильно хворів. Як старшому синові, Василю довелося опікуватися літнім батьком і великим сімейним маєтком. Столична служба мусила почекати. Василь Бороздна закрився в Медведеві, але не нудьгував там. Крім занять родинними справами, він записував свої враження від Персії і підготував перший опис місії Єрмолова в землях шаха.
Ідея зробити такий опис належала не Василеві. В Персії його оточували найкращі і найпрогресивніші уми Російської імперії. У складі єрмоловського посольства служили кілька майбутніх декабристів, зокрема Микола Воєйков. Але найвпливовішою людиною серед працівників місії був штабс-капітан Микола Миколайович Муравйов( 1794-1866), засновник таємного гуртка « Священна артіль », який послужив прикладом для декабристів. Відсутність Муравйова у Петербурзі( багато років він провів на Кавказі та в Середній Азії) врятувала його від покарання після декабристського повстання. Він зробив блискучу адміністративну кар’ єру на прикордонні Російської імперії і в 1854 році став намісником Кавказу. Під час єрмоловської дипломатичної місії Муравйов організував у Тифлісі просвітницький гурток за взірцем петербурзької « Священної артілі ». Цю ініціативу схвалив Єрмолов, але повного успіху вона не мала. « Заседания наши в Султании продолжались некоторое время,— писав Муравйов у спогадах.— Статьи были все прочтены, но как мы скоро возвратились, то господа члены помалу стали отставать и наконец совершенно забыли предпринятое, сколько я ни кричал...» Схоже, однак, що деякі члени гуртка сприйняли ініціативу Муравйова всерйоз392.
Василь Бороздна і ще один член муравйовського гуртка після повернення посольства у Тифліс почали працювати над статтею
392 Записки Н. Н. Муравьева // Русский архив.— 1886.— № 4.— С. 5,19-20, 456, 475; Берже А. П. Посольство А. П. Ермолова в Персию // Русская старина.— 1877.— № 6.— С. 257-258; Gammer, Moshe. Proconsul of the Caucasus: A Re-examination of Yermolov // Social Evolution & History 2.— No. 1( March 2003).— P. 177-194.
330