Ч а с т и н а п ’ я т а . Р о д и н н е к о л о
ся на п ’ ять чинів , від тринадцятого до восьмого . Василь Бороздна пішов з дипломатичної служби так само несподівано , як і вступив на неї . Восени 1818-го він уже жив удома в Медведеві , ймовірно його покликали туди нагальні сімейні справи . Василева мати померла на початку 1818-го , коли він перебував у Персії . Незабаром помер і батько , певно 1818 року він уже сильно хворів . Як старшому синові , Василю довелося опікуватися літнім батьком і великим сімейним маєтком . Столична служба мусила почекати . Василь Бороздна закрився в Медведеві , але не нудьгував там . Крім занять родинними справами , він записував свої враження від Персії і підготував перший опис місії Єрмолова в землях шаха .
Ідея зробити такий опис належала не Василеві . В Персії його оточували найкращі і найпрогресивніші уми Російської імперії . У складі єрмоловського посольства служили кілька майбутніх декабристів , зокрема Микола Воєйков . Але найвпливовішою людиною серед працівників місії був штабс-капітан Микола Миколайович Муравйов ( 1794-1866 ), засновник таємного гуртка « Священна артіль », який послужив прикладом для декабристів . Відсутність Муравйова у Петербурзі ( багато років він провів на Кавказі та в Середній Азії ) врятувала його від покарання після декабристського повстання . Він зробив блискучу адміністративну кар ’ єру на прикордонні Російської імперії і в 1854 році став намісником Кавказу . Під час єрмоловської дипломатичної місії Муравйов організував у Тифлісі просвітницький гурток за взірцем петербурзької « Священної артілі ». Цю ініціативу схвалив Єрмолов , але повного успіху вона не мала . « Заседания наши в Султании продолжались некоторое время , — писав Муравйов у спогадах . — Статьи были все прочтены , но как мы скоро возвратились , то господа члены помалу стали отставать и наконец совершенно забыли предпринятое , сколько я ни кричал ...» Схоже , однак , що деякі члени гуртка сприйняли ініціативу Муравйова всерйоз392 .
Василь Бороздна і ще один член муравйовського гуртка після повернення посольства у Тифліс почали працювати над статтею
392 Записки Н . Н . Муравьева // Русский архив . — 1886 . — № 4 . — С . 5,19-20 , 456 , 475 ; Берже А . П . Посольство А . П . Ермолова в Персию // Русская старина . — 1877 . — № 6 . — С . 257-258 ; Gammer , Moshe . Proconsul of the Caucasus : A Re-examination of Yermolov // Social Evolution & History 2 . — No . 1 ( March 2003 ). — P . 177-194 .
330