Розділ 1
Поклик свободи
Стояла біла ніч, знаменита прикмета петербурзького літа. Невелич
кий натовп, що зібрався удосвіта 13 липня 1826 року на Троїцькому
м осту і на березі Неви під Петропавловською фортецею, спостері
гав за тим, як у кронверку розгортається моторошний ритуал. Під
барабанний бій з фортеці вивели кількадесят молодих чоловіків у
брудних і занош ених офіцерських мундирах. їх поділили на групи
і поставили перед строєм солдатів, що їх ці люди колись вели у бій.
Вони незворушно вислухали вирок — тривала каторга і заслання.
Після оголошення вироку на в’язнів надягли кайдани, над їхніми
головами зламали шпаги — це символізувало позбавлення дворян
ського статусу, офіцерських звань, нагород і відзнак. Еполети і м ун
дири спалили.
Щойно ритуал «громадянської страти» закінчився і каторжни
ків знову загнали у фортецю, охоронці вивели з воріт п ’ятьох чоло
віків у важких кайданах. їх підвели до шибениці, поспіхом зведеної
у кронверку фортеці. Далі сталася незапланована пауза — шукали
лавку, щоб поставити в’язнів на шибеницю. Нарешті знайшли в су
сідньому Училищі торгового мореплавання. Подальша сцена вжах
нула навіть катів. Під барабанний дріб з-під ніг в’язнів вибили під
ставки, але тільки двоє крайніх повисли в петлі, троє обірвалися.
Мотузка виявилася заслабкою і не витримала ваги тіл і кайданів.
Заворожений натовп затамував подих. Невже їх урятовано?
«Знать, бог не хочет их смерти», — сказав один з солдатів, але
петербурзький генерал-губернатор Павло Голеніщев-Кутузов на
казав ще раз повісити в’язнів. Сценарій страти розписав особисто
імператор Микола І, і загартований війнами генерал — він відзна
чився у Битві народів під Лейпцигом 1813 року і привіз із Парижа
в Петербург новину про поразку Наполеона — мав намір виконати
Зі