Розділ 15. Пропущ ене ім’ я
ком. 1794 року 28- л іт н ь о г о Бороздну обрали маршалком цілого Новгород-Сіверського намісництва. 1797 року він їздив у Петербург у складі делегації місцевого дворянства до Катерини II з подякою за надані дворянам привілеї. На початку XIX століття Петро Бороздна служив на виборних посадах у Стародубському, Новомістівському і Новозибківському повітах. У 1802-1815 роках він був предводителем Новозибківського повіту і займався мобілізацією місцевих ресурсів під час вторгнення Наполеона.
Згодом він писав: « В 1812 г., при самом начале высочайшего воззвания на защиту отечества, во время вторжения неприятеля в Россию и при сближении его от Могилевской губернии к Новозыбковскому повету яко пограничному, в самое короткое время собрал [ каждого ] пятнадцатого человека из числа ревизских душ в защитники, вооружил оных с полным продовольствием и, по повелению начальства, выставил на границу Могилевской губернии ». Зусилля Бороздни відзначили пам’ ятною медаллю. 1818 року його підвищили до рангу колезького радника, шостого в табелі про ранги. Крім цього, Бороздну нагородили орденом св. Володимира( третього ступеня) і орденом св. Анни( другого ступеня) 380.
Петро Бороздна був опорою місцевого дворянства. Коли 1813 року Бороздну звинуватили у хабарництві під час закупівель для армії, його начальник, маршалок чернігівського дворянства Михайло Стороженко, рішуче це заперечив і охарактеризував його як одного з найбільш шанованих членів дворянського товариства, який довів свою чесність двадцятьма чотирма роками бездоганної служби. Як згадувалося вище, Бороздна був у шлюбі двічі. Обидві його дружини походили з відомих і заможних козацьких родин. Ірина Журавка померла молодою, лишивши Петру єдину дитину, доньку Уляну, яка народилася 1786 року. 1790 року Петро знову став батьком: нова дружина Катерина Кулябко-Корецька народила йому другу доньку Анну. З Катериною Петро мав вісім доньок і трьох синів— Василя, Івана і Миколу. Катерина померла 27 грудня 1817 року( 8 січня 1818-го за новим стилем). Петро Бороздна пережив її на два роки і помер 14( 26) січня 1820-Г0. Йому було п’ ятдесят чотири роки. На той час багато дочок Бороздни вже вийшли заміж і мали свої родини. Два його сини займалися літературою і публікувалися. Іван
380 Лазаревский А. М. О помещиках Борозднах.— С. 95.
323