Час ти н а четверта. Незвичні підозрю вані
чину в табелі про ранги. Йому належало двадцять троє селян у селі ІГятовськ за дев’ ять кілометрів від Стародуба351.
Стародуб не приніс Радкевичу багатства, але що стосується кар’ єри— це було не найгірше місце для молодого і очевидно амбітного вчителя. Радкевич просувався по службі з дивовижною швидкістю. Він почав у Стародубі в чотирнадцятому ранзі і лишався на цьому рівні до 1798 року, 1799-го отримав дванадцятий, а і8оо-го— вже дев’ ятий чин. У січні 1821 року Радкевич отримав свій найвищий( шостий) ранг колезького радника. Начальство вважало його взірцевим учителем, опорою стародубської освіти. У звіті в Чернігів про Радкевича було написано так: « Сверх преподаваемых предметов знает поэзии, риторики и философии, математические все науки и исторические, рисовать и латинской язык. Отменным же прилежанием и ревностию в исправлении своей должности, также честностию и благонравием заслужил всеобщую похвалу и уважение ». 1808 року Радкевичу дозволили викладати ще й латину. Він викладатиме також німецьку мову. 1809 року він подав на розгляд начальства збірку завдань з математики і отримав подяку. Липень 1812-го— апогей учительської та адміністративної кар’ єри Радкевича: йому доручили організацію шкіл на Стародубщині і призначили директором новостворених шкіл352.
За стародубськими мірками Радкевич сягнув найвищого службового рівня. 1814 року місцева влада складала нагородний список стародубських дворян, які відзначилися під час вторгнення Наполеона. Надвірний радник Радкевич( сьомий ранг) значився під номером сімнадцять у складеному за ієрархією списку, який починався з таких місцевих світил, як Михайло Миклашевський і Степан Ширай. Усього в нагородному списку фігурувало 202 стародубських дворян: сімнадцятий— це дуже високо. Радкевич ішов одразу за Іваном Назар’ євим, директором стародубського училища і своїм
351 ЧОДА, ф. 229, оп. 1, спр. 2, арк. 142 зв-143; Модзалевский В. Малороссийский родословник. В 4 т.— K., 1908-1914.— Т. 2.— С. 125; Т. 3.— С. 158,162; Модзалевский В. М. Малороссийский родословник.— Т. 5.— Вып. 5.— K.-СПб., 2004.— С. 15; Ханенко А. И. Описание местностей Черниговской губернии в пределах бывшего Стародубского полка // Календарь Черниговской губернии на 1891 год.— Чернигов, 1890.— С. 126; Чеплянская Е. А. Стародубский уезд. Села и их жители. Пятовск( www. debryansk. ru /~ mir17 / fio _ sel. htm)
352 ЧОДА, ф. 229, оп. 1, спр. 4, арк. 124; спр. 12, арк. 142; спр. 36, арк. 972 зв.
300