Час ти н а четверта. Незвичні підозрю вані
Невже доведеться, не розібравшись з одним анонімним автором, розглядати іншого? Адже у випадку « Руской истории » ми маємо справу зі ще одним стародубським рукописом, якому притаманні всі ознаки історичної містифікації. Мало того, що це простий переклад Шерера, а не оригінальний твір Якова Радкевича,— ще й дата на титульній сторінці, швидше за все, фальсифікована. 1734 рік на титулі стародубського рукопису неправдивий. « Літопис » Шерера вийшов тільки 1788 року, і говорити про будь-який переклад до того просто не випадає. Крім того, рукопис не міг бути закінчений 24 січня 1734 року, адже в ньому згадано похорон гетьмана Данила Апостола, який відбувся 5 лютого 1734-го, і скасування гетьманства указом Анни Іоаннівни, який імператриця підписала ще пізніше. Титульну сторінку написано іншим почерком, ніж власне текст, і той, хто зводив рукопис докупи, намудрив з датами. Одна, позначена церковнослов’ янськими літерами, виглядає як 1876; інша, написана арабськими,— 22 грудня 1874( можна прочитати і як 1814). На останній сторінці рукопису видно іншу дату: 22 грудня 1878( варіант— 1818).
Плутанина з датами триває і в примітках наприкінці тексту. Із двох згаданих тут історичних подій переписувач або власник рукопису дав тільки одну правильну дату— вторгнення Наполеона в Росію 1812 року. Він написав, що російською армією тоді командував Михайло Кутузов, а головним « героєм » війни був Петро Багратіон.( Далі автор пожартував, що Багратіон « был ранен 2 раза Уі половиною 3 / 4 четвертин и 5 / і8 вершка ».) Під роком 1814, згодом виправленим на 1854, згадується війна з турками, командувачем названо генерала Муравйова, а героєм— « Дыбича ». Йоган Карл Фридрих Антон фон Дибіч, російський генерал, який брав пряму участь у знешкодженні руху декабристів, справді відзначився у війні з турками, але 1828-1829 років, а не 1814 чи 1854. Він помер 1831-го, задовго до Кримської війни 1853-1856 років348.
Хто стояв за рукописом, який виявився набагато новішим, ніж його хотіли представити? Є серйозні підстави вважати, що « Федор Петрович Ятченко », зазначений на титульній сторінці « Руской исто-
ІР НБУВ.— Ф. і.— Спр. 54663.— Арк. 331-366. Пор.: Бовгиря А. Козацьке історіописання.— С. 272. 348 Руская история, титульна сторінка, арк. 58,58 зв, 59 зв.
296