Частина четверта. Незвичні підозрю вані
автор цілком точно пише, що Галецький загинув у битві, а козаки зазнали поразки і понесли великі втрати. Автор відгукується про Семена Галецького з повагою, але водночас покладає на нього відповідальність за катастрофічні наслідки битви.
Згідно з « Історією русів », Галецький « при многих заслугах своих, был особливо почитаєм человеком отважным, предприимчивым и расторопным... Но излишнее честолюбие, сопутствующее обыкновенно людей замысловатых, завело его в пропасть гибельную, с повреждением доброй славы всего войска, ему подчиненного. Он прокладывал себе дорогу в малороссийские гетманы, на место недавно умершего Апостола, и вздумал прославиться нарочитыми подвигами воинскими ». Галецький нібито сприйняв велику татарську армію на чолі з самим ханом за маленький загін і пішов в атаку без належних приготувань. У результаті зазнав поразки і загинув331.
Згідно з « Історією русів », у полковника Семена Галецького був син, який служив у Стародубському полку. « Галецкий, призвав сына своего, Петра, бывшего в Стародубском полку сотником погарским, позволил ему спасаться, яко молодому человеку, всеми возможными способами, а о себе сказал, что он того делать не будет по должности присяги и своего начальства. И так войска оные были многолюдством татарским разбиты наголову, и начальник Галецкий изрублен в куски, а сын его и несколько сот козаков и драгунов спаслись во время наступившей темноты ночной между трупов и в пустых копанях ». Петро Семенович Галецький справді в 1734-1738 роках був сотником Стародубського полку. Згодом він став гадяцьким полковником( тому-то автор помилково приписував цей уряд Семену Галецькому) і помер у цьому чині 1754 року. Одні його сини й онуки повернулися у Стародуб, інші лишилися на півдні і робили кар’ єру там332.
Галецькі породичалися з двома фаміліями, які мають важливий стосунок до « Історії русів ». Одна з них— Безбородьки. Петро Петрович Галецький, онук генерального бунчужного Семена Галецького і син гадяцького полковника Петра Галецького, взяв за дружину сестру Олександра Безбородька Ганну. Він був суддею в Миргородському полку і дослужився до рангу надвірного радника,
331 исторія русовъ.— С. 239-241; Оглоблин О. Люди старої України.— С. 178-179. 332 исторія Русовъ.— С. 239-241.
284