Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
Разом з попереднім галаганівським епізодом опис кампанії
1756 року підкріплює гіпотезу про особливий зв’язок анонімного
автора з родиною Галаганів. Це можна сказати й про інший при
луцький епізод, в якому Галаганів уже нема. У ньому йдеться про
роль Прилуцького полку в різанині, влаштованій Меншиковим у
Батурині 1708 року, — згідно з автором «Історії русів», у минувш и
ні його народу не було страшнішого злочину. Вину за нього ділили
Меншиков та його донощик, прилуцький полковник Іван Ніс. Автор
так описує вчинок Носа:
Но б ы вш и й в го р о д е с п о л ко м с в о и м , п о л к о вн и к п р и л уц к и й , Hoc,
н есо гл асн ы й так ж е, как и д р у ги е полки , на п р е д п р и я ти я М азеп и н ы и
гн уш ав ш и й ся е го в ер о л о м ств о м , а у д ер ж а н н ы й в го р о д е п р и см о т р о м
сер д ю к о в, вы слал н о ч ью из гор о д а ста р ш и н у св о его , п р о зв а н и е м С о-
ло м а ху , и велел ем у, д о гн ав ш и М ен щ и к ов а на п о хо д е , ск аз ать , ч то б ы
о н п р и сту п и л к го р о д у п р е д с в е т о м и н апал на у к а з а н н о е с и м с та р ш и
ною м е ст о , на к о т о р о м расп о л о ж ен полк п р и л уц к и й , где с а м п о л к о в
н и к б у д е т с и д е т ь на п уш ке, о к о в ан н ы й ц е п я м и , п о д в и д о м а р ес та н т а , а
в о й ск о е го по ло ж и тся н и ч к о м ок ол о валу; и се бы л зн ак или л о зун г для
п о щ ад ы си х п р е д а тел ей при в се о б щ е м губ и т ел ьст в е гр аж д ан 327.
Прилуцьке походження цієї історії першим припустив Олек
сандр Оглоблин. Він також вказав, що не тільки Ніс, а й Соломаха
може бути справжньою історичною особою — у Прилуках напри
кінці XVIII століття жили Соломахи. Ніс, який був обозним При
луцького полку в 1708 році, зрадив свого полковника та родича
Дмитра Горленка, — той лишився з М азепою. Потім Ніс пересліду
вав родину Горленка і йм овірно лишив по собі у Прилуках недобру
пам ’ять. Крім Горленка, був ще один полковник, який міг ворогу
вати з Носом, — 1714 року на посаді прилуцького полковника Носа
заступив Гнат Галаган. Галаган довів вірність царю, зруйнувавш и
Запорозьку Січ. На знак подяки його призначили чигиринським
полковником на Правобережжі, але козаки і російська армія м у
сили відступити на Лівобережжя, і Галагану довелося шукати нову
посаду в Гетьманаті. Він обрав Прилуки і 1714 року заступив Івана
Носа. Зважаючи на обставини приїзду Галагана у Прилуки, навряд
чи старий і новий полковники були в добрих стосунках. Покласти
українську частину вини за батуринську різанину на полковника
327
Исторія Русовъ. — С. 20б.
280