Розділ 13 . З в і л ь н е н е
дворянство
Дмитра Трощинського. Він представився навіть самому Безбородь-
ку — якось вони зіткнулися в одній французькій крамниці321.
Історія одруження Івана Лашкевича набуває особливого значен
ня, коли уважно придивитися, як «Історія русів» трактує діяльність
головного героя постполтавської доби наказного гетьмана Павла
Полуботка. Центральний полуботківський епізод твору — зустріч
гетьмана з Петром І у Петропавловській фортеці. Полуботок і ціла
козацька нація вийшла з цього конфлікту переможцями. Такого
роду історію цілком могли розповісти члени родини Полуботка. Те,
що цар прийшов до опального гетьмана напередодні його смерті
і тим самим «реабілітував» його, служило інтересам родини Полу
ботків ще краще, ніж інтересам народу, за який Полуботок нібито
помер. Якщо ця історія справді походила з родини Полуботка, то на
сторінки «Історії русів» вона могла потрапити через Івана Лашке
вича, наближеного до старої бабусі Полуботк ової, останньої бере
гині родинних традицій.
Найважливіші, крім Полуботка, постаті, що пов’язують Івана
Лашкевича з «Історією русів», — це прилуцькі полковники Гнат Га
лаган та його син Григорій. Галаганів згадано в «Історії русів» чоти
ри рази, частіше, ніж у будь-якому історіографічному творі цього
періоду. Всі ці згадки нейтральні або позитивні, а деякі настільки
детальні, що викликають підозри у причетності до тексту роди
ни Галаганів або близьких до них людей. Гнат Галаган (| 1748) був
одним з перших козацьких старшин, які в 1708 році перейшли від
Мазепи до Петра І. Він також підписав петицію 1723 року на захист
автономії Гетьманату, яка коштувала Полуботку життя. Він служив
прилуцьким полковником чверть століття (1714-1739), потім пере
дав посаду своєму синові Григорію (1716-1777). Молодший Галаган
керував полком ще чверть століття (1739-1763)* Його заступив син
Іван — він очолював полк у 1763-1767 роках у ранзі наказного пол
ковника. Усі згадки Галаганів в «Історії русів» стосуються післяпол-
тавської, тобто стародубської частини пам ’ятки322.
321 Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Т. 3. — С. 32, 37-38. Копії
шлюбного свідоцтва і заповіту Лашкевича див.: Российская государственная би
блиотека, Фонд рукописей, ф. 510, д. 58.
322 Кривошея, Володимир. Українська козацька старшина. — Ч. і: Урядники геть
манської адміністрації. — К., 2005. — 2-ге вид. — С. 125-126.
277