Ч а с т и н а ч е т в е р т а . Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
Д о с л і д н и к , який порівнює текст Олександра Безбородька з
«Історією русів», не має сумнівів, що доповнення Безбородька до
«Краткой летописи Малой России» справді послужили головним
джерелом «Історії русів» про історію Гетьманату після 1734 року.
Вони визначили не тільки верхню хронологічну межу наративу
(1769), а й саму його структуру. Складається враження, що анонім
ний автор просто йшов услід за текстом Безбородька і додавав до
нього окремі епізоди, які знав здебільшого з усної традиції. Іноді
автор починав замасковану полеміку з Безбородьком (ширше — з
імперським поглядом на українську історію), не виказуючи свого
головного джерела. Ця полеміка особливо помітна там, де «Істо
рія русів» розповідає про правління Катерини II, яке Безбородько
енергійно вихваляв. «Изливаемые Ее Императорского Величества
милости на подданных ее, — писав Безбородько, — простерлись и
до малороссийского народа». До цих «милостей» він зараховував
скасування податків і митних зборів, які заважали торгівлі Геть
манату з Річчю Посполитою, протекціоністські заходи, відновлен
ня м ісцевої судової системи, позитивне ставлення імператриці до
старшини, закріпачення селян і «первую в Малой России перепись,
по числу мужеска полу душ». Важко уявити собі більш комплімен
тарні оцінки правління Катерини, але від Безбородька й не випа
дає чекати чогось іншого: його кар’єра під час правління Катерини
стрімко пішла вгору286.
Автор «Історії русів», очевидно, не мав таких вагомих причин
дякувати імператриці. Він підтримував видимість лояльності, але
розповідь про реформи Катерини має іронічні обертони. Автор по
чинає з дуже позитивної, навіть на фоні Безбородька, оцінки прав
ління імператриці. Завдяки її зусиллям, писав анонім, «возведена
Россия на верх величия и славы, ко удивлению и позавидованию
всех народов». А далі на контрасті він описує вплив катеринин-
ських реформ на «Малоросію», що закінчилися повстанням пікіне-
рів 1769-1770 років, до якого автор ставиться з явною симпатією.
Розділ «Історії русів», який починається з гіперболізованої по
хвали правлінню Катерини, закінчується описом покарань коза
кам, які брали участь у повстанні:
286 Краткая летопись Малой России. — СПб., 1777- ~ С. 223-225.
246