Вс т у п
Мало який історичний твір долучився до тривалого процесу дезінтеграції імперії так, як « Історія русів » 4.
Ця книжка розповідає про те, як історія козацтва— суспільної верстви і автономної держави— перетворилася на націєтворчий міф, що допоміг розколоти російську імперську ідентичність і ліг в основу модерної української нації. Цю тем у розкрито через аналіз походження та функціонування у суспільному та політичному контекстах « Історії русів ».
Історики й досі не дійшли згоди навіть в основних фактах про « Історію русів », зокрема щодо того, хто її написав. У передмові до « Історії русів » сказано, що її тривалий час писали кілька поколінь православних ченців. Відтак у 1760-х роках текст зредагував м о гильовський архієпископ Георгій Кониський. Нині цю версію всі відкидають. Подібно до пісень Осіана у Британії, Краледворського рукопису в Чехії чи « Слова о полку Ігоревім » у Росії, « Історія русів » виникла в епоху підробок, коли підприємливі інтелектуали активно виготовляли підробні свідоцтва про народження свого народу— що давніші, то кращі. Шотландці і чехи знають імена своїх міфотворців та шанують пам’ ять Джеймса Макферсона і Вацлава Ганки. Натомість українці і росіяни все ще сперечаються про своїх інтелектуальних пращурів. Думка, що « Слово о полку Ігоревім »— це віртуозна підробка, цілком утвердилася на Заході, але викликає обурення в Росії, а подекуди і в Україні. Загадка « Історії русів » має іншу природу. Майже ніхто з науковців не вірить, що її створили ченці з архієпископом Кониським. Але й через двісті років після появи цього загадкового твору історикам, літературознавцям і лінгвістам не дають спокою питання: де й коли його написано, хто його справжній автор і що саме він хотів сказати своїм твором.
З’ ясовуючи походження « Історії русів », я використовую поняття « автор » в якнайширшому сенсі, припускаючи, що, можливо, твір мав кількох авторів і редакторів. За історіографічною традицією я називаю цю людину, або групу людей, займенником « він ». Це не означає, що я апріорі виключаю жінок з числа можливих авторів. Ідеться лише про те, що на кінець XVIII— початок XIX століття ми не маємо історичних творів, написаних жінкою або колективом
4 Про вплив « Історії русів » на розвиток української національної ідентичності див. частини І— III цієї книжки.
19