Вс т у п
Мало який історичний твір долучився до тривалого процесу дезінтеграції імперії так , як « Історія русів » 4 .
Ця книжка розповідає про те , як історія козацтва — суспільної верстви і автономної держави — перетворилася на націєтворчий міф , що допоміг розколоти російську імперську ідентичність і ліг в основу модерної української нації . Цю тем у розкрито через аналіз походження та функціонування у суспільному та політичному контекстах « Історії русів ».
Історики й досі не дійшли згоди навіть в основних фактах про « Історію русів », зокрема щодо того , хто її написав . У передмові до « Історії русів » сказано , що її тривалий час писали кілька поколінь православних ченців . Відтак у 1760-х роках текст зредагував м о гильовський архієпископ Георгій Кониський . Нині цю версію всі відкидають . Подібно до пісень Осіана у Британії , Краледворського рукопису в Чехії чи « Слова о полку Ігоревім » у Росії , « Історія русів » виникла в епоху підробок , коли підприємливі інтелектуали активно виготовляли підробні свідоцтва про народження свого народу — що давніші , то кращі . Шотландці і чехи знають імена своїх міфотворців та шанують пам ’ ять Джеймса Макферсона і Вацлава Ганки . Натомість українці і росіяни все ще сперечаються про своїх інтелектуальних пращурів . Думка , що « Слово о полку Ігоревім » — це віртуозна підробка , цілком утвердилася на Заході , але викликає обурення в Росії , а подекуди і в Україні . Загадка « Історії русів » має іншу природу . Майже ніхто з науковців не вірить , що її створили ченці з архієпископом Кониським . Але й через двісті років після появи цього загадкового твору історикам , літературознавцям і лінгвістам не дають спокою питання : де й коли його написано , хто його справжній автор і що саме він хотів сказати своїм твором .
З ’ ясовуючи походження « Історії русів », я використовую поняття « автор » в якнайширшому сенсі , припускаючи , що , можливо , твір мав кількох авторів і редакторів . За історіографічною традицією я називаю цю людину , або групу людей , займенником « він ». Це не означає , що я апріорі виключаю жінок з числа можливих авторів . Ідеться лише про те , що на кінець XVIII — початок XIX століття ми не маємо історичних творів , написаних жінкою або колективом
4 Про вплив « Історії русів » на розвиток української національної ідентичності див . частини І — III цієї книжки .
19