Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
каков был Лубенский, сокрылся он весьма тайно в Мошнянскую
пустыню, что пониже Каневского монастыря в лесах и байраках; но
и тут злой рок гнать его не преставал»248.
Очевидно, монастирі, на які натякав автор «Історії русів», згаду
ючи про документи Хмельницьких, — це Лубенський і Канівський.
Але чому саме вони? Відповідь полягає в наративній стратегії ано
німного автора і методах реконструкції подій в умовах деф іциту
джерел. Відомості про постриг Юрія Хмельницького він імовірно
знайшов у «Кратком описании Малороссии», але там нічого не ска
зано, куди саме Юрій пішов ченцем. Однак цій інформації передує
згадка, що, завдавши поразки війську Хмельницького, московська
армія підійшла до Лубен. Шерер, який першим поєднав раціо з
емоціо, намагаючись переповісти у привабливому для читача ви
гляді інформацію «Краткого описания», зазначив, що Юрій відсту
пив саме в Лубни. Естафету потім підхопив анонімний автор: він
пов’язав історію про постриг Юрія з реплікою Шерера про відступ
Юрія у Лубни і дійшов «логічного» висновку, що молодший Хмель
ницький постригся в ченці у Лубенському монастирі249.
Але це ще не кінець. Лубенський монастир на всю «Історію ру
сів» згадувався тільки раз — нитка до паперів Хмельницького вихо
дила дуже тонка. Тому, мабуть, анонімний автор вирішив додати до
лубенського епізоду також Канівський монастир, згаданий у творі
раніше яко головний монастир на козацьких землях. Канівський
монастир вперше фігурує в «Історії русів» у зв’язку з тим, що там
нібито було поховано козацького ватажка Івана Підкову, страчено
го поляками у Львові 1577 року. Це повідомлення збігається з «Крат
ким описанием Малороссии», звідки його взяв і Шерер. Але цим
схожість вичерпується. Після 1577 року Канівський монастир зникає
і зі сторінок «Краткого описания», і з «Літопису» Шерера, але не з
«Історії русів».
Анонімний автор пов’язує з цим монастирем долю наступника
Підкови, гетьмана Шаха. Згідно з «Історією русів», за наказом поль
ського короля Шах був «отрешен от гетманства и осужден на веч
ное заточение в монастырь Каневский, где по воле его посвящен
248 Исторія Русовъ. — С. 156.
249 Краткое описание Малороссии. — С. 216; Шерер Ж -Б. Літопис Малоросії. —
T. 2. - С. 234.
206