Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
просто надрукували обидві статті. Далі розплутувати клубок довелося майбутнім поколінням учених117.
Олександр Безбородько, новий кандидат на авторство « Історії русів », був сучасником Кониського і старшого Полетики. Безбородько народився 1747 року в родині одного з найвищих посадовців Гетьманату( його батько двічі обіймав посаду генерального писаря і фактично керував Україною при гетьмані Кирилі Розумовському). Початок його кар’ єри збігся зі скасуванням 1764 року посади гетьмана. Спочатку Безбородько обійняв вигідну посаду судді у Генеральному військовому суді, потім воював на російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Він взяв участь у кількох вирішальних битвах, зокрема при Ларзі і Кагулі. Головний кар’ єрний стрибок Безбородька— призначення на посаду правителя канцелярії графа Петра Рум’ янцева, головнокомандувача російською армією в турецькій війні і генерал-губернатора Малоросії. Саме за рекомендацією Рум’ янцева Безбородьку пожалували чин полковника Київського полку, а 1775 року, переїхавши з України в Петербург, він став статссекретарем імператриці Катерини II.
Решту життя Безбородько проведе в столиці імперії. Він служив Катерині II, а потім її сину імператору Павлу І двадцять чотири роки— рідкісний приклад придворного, якому вдалося завоювати довіру обох правителів. Багато років Безбородько був головним архітектором зовнішньої політики Російської імперії. Під його пильним наглядом, а часто при його безпосередній участі було здобуто перемогу над турками, традиційним ворогом Гетьманату, поділено Польщу і приєднано Крим. Дипломатичні таланти Безбородька допомогли імперії досягти великих успіхів на міжнародній арені. Петербург здобув безпрецедентну владу і вплив, від геополітичних змін у Східній Європі виграла й еліта колишнього Гетьманату. Багато нащадків відомих старшинських фамілій отримали посади і землі на приєднаних до імперії територіях. За правління Павла І Безбородьку вдалося не тільки зберегти, а й зміцнити свої позиції. Новий імператор надав Олександру Безбородьку, сину козацького старшини, титул князя і найвищий в Російській імперії ранг кан
117 Клепацький, Павло. Листування Олександра Андрійовича Безбородька з своїм батьком, як історичне джерело // Ювілейний збірник на пошану академіка М. С. Грушевського.— С. 280-285.
114