Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
« Україна » у назві праці Грушевського. Його робота була блискучим зразком тогочасної позитивістської науки. На концептуальному рівні Грушевський відмовлявся розглядати історію України яко частину великоруського історичного наративу, що було кардинальним розривом з підходом, який принесла в українську історіографію « Історія русів ». На урочистому засіданні з нагоди ювілею Грушевського його давній колега і колишній ректор Харківського університету Дмитро Багалій відзначив досягнення Грушевського так: «... Ми вкупі з усіма, хто працює в українській історії [...], дивимось на вашу“ Історію України”, як на першу монументальну синтетичну працю, що [...] відповідає вимогам європейської методології, підводить підсумки усієї попередньої української історіографії в її джерелах і розвідках і стоїть нарівні з аналогічними історіями інших народів » 114.
Дмитро Багалій та інші українські науковці вшанували Грушевського ювілейним збірником статей у двох томах. Автори фестшрифта писали на теми, якими цікавився або які опрацьовував Грушевський. У двох статтях ішлося про « Історію русів »: Грушевський дуже високо оцінював історіографічне значення цієї пам’ ятки і заохочував інших її досліджувати. 1894 року, невдовзі по виході статей Олександра Лазаревського і Василя Горленка про авторство Григорія і Василя Полетик, Грушевський висловив свої погляди на це дискусійне питання. Він не пристав на жоден бік і підтримав компромісну гіпотезу Леоніда Майкова, який доводив, що « Історію русів » міг почати Григорій Полетика, а закінчити його син Василь. « Гадка ся й нам здаєть ся взагалі подібною до правди,— писав Грушевський,— хоч для остаточного вирішення справи треба більш детального студіовання Істориї Р.». Серед тих, хто взявся за цю роботу, був Олександр Грушевський, молодший брат Михайла. В 1906-1908 роках він опублікував дві статті про погляди анонімного автора і писав, що головна тема твору— історія народу. Він добре помічав маркери національних історій: історія народу / нації була лейтмотивом братової « Історії України-Руси » 115.
114 Цит. за: Костюк, Григорій. Зустрічі і прощання: Спогади.— Едмонтон: КІУС, 1987.— Кн. і.— С. 190; пор.: Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко.— К., 1992.— С. 308-425. 115 Грушевський М. Рец. на: Л. Майков. К вопросу об « Истории Русов ». СПб., 1893.
112