Розділ 4. Се р ц е д в о р я н и н а
мову Полуботка, адресовану Петру І. Але через тридцять років, коли Кониський перестав фігурувати у списку можливих авторів, погляди Лазаревського на « Історію русів » як маніфест прав і свобод народних мас еволюціонували. Листування Полетики з колекції Тарновського переконало його, що Григорій Полетика не тільки мав кваліфікацію, потрібну для написання такого твору, а й, власне кажучи, його написав. З листування Полетики з архієпископом Кониським та одним своїм родичем у російському посольстві у Відні Лазаревський дізнався, що Полетика мав велику бібліотеку і активно збирав книжки з української історії. З листа Василя Полетики, сина Григорія, випливало, що Григорій Полетика і сам писав якийсь історичний твір.
Дванадцятого листопада 1812 року Василь Полетика писав графу Миколі Румянцеву, одному з перших російських колекціонерів, що книжки і рукописи, « собранные ж с великим трудом и старанием отцем моим в последних днях жизни его и напоследок мною и присовокупленные к первым, относятся по большей части до малороссийской истории, начертание которой было его, а наконец сделалось моим предметом ». На основі цих слів Лазаревський припустив, що « Історію русів » міг написати Григорій Полетика, а передмову до твору пізніше додав його син Василь, який знав про стосунки батька з архієпископом Кониським і вигадав історію про походження « Історії русів », щоб приховати ім’ я справжнього автора— свого батька105.
Гіпотеза Лазаревського не довго чекала на свого критика. Наступного року ще один дослідник козацької історії Василь Горленко надрукував нову порцію листів, серед них і листи Василя Полетики. Папери, датовані 1809-1810 роками, знайшлися в архіві колишнього генерал-губернатора Малоросії князя Миколи Рєпніна. Серед іншого там було листування Полетики зі ще одним полтавським знавцем української історії і колекціонером старожитностей Андріаном Чепою. Обох їх вважали знавцями української історії, 1809 року до них звернувся Василь Чарниш, маршалок полтавського дворянства, з проханням допомогти укласти записку про права і привілеї малоросійського дворянства. Полетика і Чепа погодилися. Вони
105 Лазаревский А. Отрывки из семейного архива Полетик // Лазаревский А. Очерки, заметки и документы по истории Малороссии.— К., 1892.— Т. 1.— С. 41,45-51.
105