генєва, А. Чехова із 1899 р. друкувалися у « Літературно-науковому віснику », виходили окремими виданнями. М. Грушевській належать також мистецтвознавчі дослідження.
У березні 1915 р. поїхала з М. Гру шевським до Симбірська, згодом— до Казані та Москви. Наприкінці 1916 р. повернулася до Києва. На Всеукраїнському національному конгресі була обрана до УЦР від громадських організацій Києва. Належала до Української трудової партії, від якої входила до складу комісії з розроблення проекту статуту автономії України. У квітні 1917 р. була обрана до Комітету Українського національного театру, який займався створенням першого українського державного театру та розробленням для нього репертуару; входила ло складу організаційної комісії для заснування Української академії мистецтв.
У 1919 р. брала участь у жіночому з’ їзді в Кам’ янці-Подільському, була однією із засновниць Національної ради українських жінок, створеної з метою провадження національно-пропагандистської діяльності в міжнародних жіночих колах. Була обрана заступником голови ради.
Разом із чоловіком емігрувала з України, а 1924 р. повернулась до Києва. Відійшла від політичної та громадської діяльності, цілком присвятила себе родині. Важко пережила смерть чоловіка та репресії проти доньки. Зверталась із листами до Й. Сталіна з проханням полегшити її долю.
Похована на Байковому кладовищі в Києві.
ДОВЖЕНКО Василь Данилович( 1876, Охтирський пов. Харківської губ.—?)— громадсько-політичний діяч, інженер-технолог; член
Центральної і Малої Рад, Всеукраїнської ради робітничих депутатів.
Був членом РУП, УСД Спілки, згодом— УСДРП. До 1917 р. мешкав у Москві і був делегований московською українською громадою на Всеукраїнський національний конгрес. Один із організаторів робітничих професійних спілок.
На І Всеукраїнському робітничому з’ їзді В. Довженка було обрано членом Всеукраїнської ради робітничих депутатів, яка увійшла до складу Центральної Ради. У Малій Раді репрезентував УСДРП. Член української делегації на З’ їзді поневолених народів Росії у Києві. Обраний 9. IX. 1917 р. Малою Радою делегатом від України на Демократичну нараду в Петрограді. У Генеральному секретарстві праці очолював департамент ринку праці. У 1917— 1919 рр. керував видавництвом УСДРП в Києві.
З 1920 р. на еміграції. Голова Українського Червоного Хреста в Польщі, із 1931 р. жив у Франції.
Дата і обставини смерті невідомі.
86