Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 79
Від 1901 р. працював в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова
та всюди брав діяльну участь в українському національному і політичному житті.
Вступив до РУП, в Одесі приєднався до української студентської громади, був
членом Київської старої громади. Разом з І. Липою та С. Шелухиним заснував
Одеську літературну спілку. У Чернігові активно працював у місцевому това
ристві «Просвіта». У 1910 р. переїхав до Києва, був актором в театрі М. Садовсь-
кого, викладав дикцію і мелодраму в театральному училищі й Товаристві
мистецтва і літератури, працював у Літературно-артистичному товаристві, Релі-
гійно-філософському товаристві.
У березні 1917 р. М. Вороний узяв участь у створенні УЦР, за дорученням
якої провадив агітацію серед робітників і урядовців Києва, був одним із ор
ганізаторів української маніфестації 19.111.1917 р. УЦР обрала М. Вороного своїм
представником у Київській губернській раді. 24.IV. 1917 р. він став членом
Комітету Українського національного театру, що мав на меті відкрити в Києві
стаціонарний державний український театр, по створенні якого увійшов до складу
дирекції. В автобіографії писав про цей час так: «В революції 1917 р. я брав дуже
енергійну участь, особливо на початку (при моїй участі організувалось перше ядро
Центральної Ради), влаштовував мітинги, сам виступав і давав справоздання до
«Киевской мысли». Його статті друкувались також і в газеті «Нова рада». Восени
1917 р. Український національний театр відкрив свій перший сезон п’єсою
В. Винниченка «Пригвожденні» у постановці М. Вороного. Змушений через осо
бисті обставини виїхати із Києва, М. Вороний протягом 1918 р. жив у Ростові й
Таганрозі, де працював у місцевих товариствах «Просвіта», викладав українську
мову на курсах українознавства.
Повернувшись 1919 р. до Києва, за більшовицької влади працював режисером
Державного театру. У 1920 р. разом із урядом УНР виїхав до Варшави як старший
аташе з правами радника. Працював секретарем і співредактором «Української
трибуни». У Варшаві 1921 р. вийшла його збірка поезій «За Україну». Переїхавши
до Львова, одержав посаду директора драматичної школи при Українській
консерваторії. У Львові вийшли друком його театрознавчі студії «Режисер» (1925),
«Драматична примадонна» (1924), а також праця із мистецтвознавства «Пензлем
і пером».
У 1926 р. повернувся